Biomutant — це рольова екшн-гра від третьої особи, дія якої розгортається у відкритому постапокаліптичному світі. Гравець бере під свій контроль воїна-ссавця у світі, наповненому ворогуючими кланами, мутантами, бандитами і тд.
Сюжет:
Ви – обраний, як неочікувано, і від ваших дій залежить, чи розвалиться остаточно цей світ, чи буде мати шанс на існування і відродження.
В основному, сюжет поділяється на дві основні гілки: «Війна кланів» і «Боротьба за дерево життя» які йдуть, паралельно, одна з одною. І десяток другорядних квестів: принеси об’єкт з точки А в точку Б, відведи персонажа до маяка чи зачисть ту, чи іншу локацію. Не хочу спойлерити, тому просто скажу, що сюжет не найсильніша сторона цієї гри. 80% сюжетних діалогів і 90% другорядних нудні та одноманітні і набридають після 2-ох годин проходження. А доля усього світу залежить від того, закінчите ви гру з позитивною кармою чи ні.
Бойова система:
Один з найважливіших елементів таких ігор і в Biomutant вона вийшла непоганою. У вас є стволи, холодна зброя і магія(псі-сили чи біо-мутації) які можна використовувати в бою.
Скажу, що з бойовкою впорається кожен казуал. У грі є автонаведення, фіксація на супротивнику, а звичайний перекат дозволяє уникнути будь-якого урону, будь то лезо меча чи запалена бочка що летить прямо в твою мордашку. На середині гри, ти назбираєш достатньо хламу щоб скрафтити імбову зброю під свій стиль гри. І під імбовою я маю на увазі дробовик з ріжком на 40 набоїв з магнітними розривними підпалюючими патронами. Тому з рівнем монстри просто впитують більше урону.
З бронею справи ідуть трохи краще, її не можна скрафтити, лише покращити, але все одно ви знайдете броню з максимальним захистом від усіх кліматичних умов і будете знімати її тільки для селфі або коли знайдете лут по жирніше.
Залишилась, магія. Вона зроблена як стихійна(лід, вогонь, радіація, отрута і електрика) але ти не можеш комбінувати їх між собою і використовуєш її тільки в надзвичайних ситуаціях, щоб відійти від групи ворогів, застанити їх, заховатись в бульбашці, або газом сієш хаос між ними. Високорівнева магія, виглядає круто, швидко з’їдає усю енергію і ніфіга не дамажить.
Візуал:
Граціка в грі не дуже крисива. Так, це не текстури з 12 полігонів як у перших 3Д іграх, але уже не дотягує до сучасних стандартів. Шерсть і механіка шерсті не достатньо пророблені, хоча вона є у всіх героїв і у більшості монстрів.
Окремим мінусом для мене було те, що ти не можеш перенести вигляд предметів броні на іншу, але з кращими характеристиками. Тому обираєш високорівневу, прокачану але страшну броню з закритим шоломом, як компроміс можна було б зробити в налаштуваннях так щоб предмети на ГГ не відображались, він і так дуже милий і пухнастий.
Окремий респект за креативний спосіб помічення точок сейву і швидкого перенесення)
Баги:
Це окрема тема. Якщо коротко, вони у грі є, але, зовсім, критичних які б ламали проходження гри немає. Я ловив баг, що вогнепальна зброя не наносила урон по певному монстру, застрягання в текстурах(якось, завжди, вдавалось вибратись не повертаючись до останнього сейву) і одного разу другорядний квест не виконався, бо я прийняв ще один і в мене, тупо, зникло попереднє завдання. Ну і парочка візуальних багів з світло-тінями і розтягнутими текстурами.
Висновок:
Я поставив грі 6 деревохлому із 10, бо вона сподобалась мені за простий, медитативний гемплей і… пухнасті мордашки. Але багатьом вона швидко набридне і полетить в корзину. Якщо вам подобаються ігри подібного жанру, можете спробувати, але вона не посідає і десятки в моєму топі найкращих однокористувацьких RPG ігор з відкритим світом.