Думки вже не молодого по досвіду ігромана.

https://gtm.you1.cn/storesteam/app/1203630/Record_of_Lodoss_War_Deedlit_in_Wonder_Labyrinth
Передмова:
Deedlit in Wonder Labyrinth - це гра у світі "Літопису Війни Лодоса". Це доволі стара серія яка в оригіналі є комбінацією лайт-новел, rpg ігор та аніме адаптації які на жаль не здобули великої популярності на заході, чому свідчить й те, що офіційно з усієї оригінальної серії було перекладено англійською та опубліковано лише одну книгу. Та все ж серія відома у вузьких кругах, та шануються як ними, так й у себе на батьківщині.
Так ця серія мала вже чимало ігор по мотивах, але Дідліт в Диво Лабіринті - це перша гра серії в жанрі метроїдванія. Однак давайте ближче до справи.
Чи потрібно читати всі новели та проходити ігри серії, щоб цілком насолодитись та зрозуміти історію та світ гри? Ні, але скажу, що з мінімальним ознайомленням, для якого підходить стареньке аніме "Літопису Війни Лодоса", гра буде грати явно іншими фарбами, оскільки ви вже будете знайомі з персонажами, а історія буде більш зрозумілою. Однак навіть без цього, отримати задоволення від гри беззаперечно можна.

Диво Лабіринт:
Як таке часто буває, метроїдванії часто побудовані так, що діляться на різні локації та місця в яких гравець проведе чимало часу, як борючись з противниками, так й шукаючи секрети. Й Диво Лабіринт не став виключенням. Гра має чимало локацій, й кожній є що запропонувати, як візуально, так й аудіально. Будь це лісиста зона, печери повні лави чи охайний особняк. Й кожна з зон має виражену музикальну тему, яка чудово синергує з локацією в якій грає та задає темп.
Сам же лабіринт, як й в безлічі метроїдваній це череда проходів та розвилок минаючи які, борючи монстрів, знаходячи секрети й перемагаючи босів ми просуваємось все далі й далі. І як й багатьох сучасних представників цього жанру подорож по ньому випадає доволі лінійна, хоча й пропонує чимало секретів до яких гравець добереться тільки в міру проходження певних етапів або здобутті здібності, сама ж структура лабіринту не є лінією, й часто подорож вертає Дідліт на минулі локації, щоб через них попасти в наступні частини лабіринту. Які заховані за закритими дверима, відкриваємо які ми натисканням спеціальних плит. Моя ж проблема з цим полягає в тому, що в грі майже немає ситуацій коли гравцеві буде потрібно вибирати, яку локацію дослідити першою. Та якщо це є всього лише забаганкою навіяною великими представниками жанру, то проблема, коли за такими дверима закривають шорткати на минулі локації, через що останні втрачають частину функціоналу й по часу їх відкриття ви ними вже скоріше за все не будете користуватись. Й не раз у мене виникала ситуація, коли я мав намір вернутись на минулу локацію через коридор який їх сполучає, однак двері в ньому чітко казали мені "Е ні. Тільки після перемоги над босом локації.". Це дратувало. Та на противагу, в грі є цікаві пазл секції, які теж утилізують двері, але ті хоч можна відкрити пройшовши такий пазл, й хоча їх не те щоб дуже багато, приємно, що вони є, й що за їх проходження дають хороші винагороди. Це ж стосується й секретів, які тут шукати доволі просто й цікаво, а в деяких навіть лежить дуже непогане спорядження.
Таким чином, хоча й не без компромісів, але в Deedlit in Wonder Labyrinth хороший світ, який легко й цікаво досліджувати. Уважному гравцеві не буде проблеми знайти усі секретки. А будова мапи дає змогу без особливих проблем пересуватись нею, борючи або оминаючи ворогів.

Мандри Дідліт:
Ми просинаємось в загадковому місці схожому на монумент комусь, ми не знаємо як тут опинились, тому йдемо на пошуки відповіді, й незабаром ми находимо духа вітру й вернувшись до монумента бачимо Парна, який швидко йде кудись. Дідліт не розуміючи що коїться, спішить за свої любим, та коли ми заходимо в наступне приміщення, його там немає. Та ми знаємо, він є десь тут, ми мусимо Його знайти.
Таким чином починається ця пригода в загадковому місці, що й справді нагадує дивний лабіринт, в якому кояться дива. Що стосується ігрового процесу, то він тут простий, як з погляду механіки, так й по рівню складності. Ми маємо стрибок, атаку основною зброєю, луком, заклинанням та можемо ухилитись, зробивши ривок назад. Це основа, що доповнюється як декількома здібностями, так й спорядженням. Й почнемо з першого. На відміну від більш класичних метроїдваній здібностей в грі не сильно то й багато, дух вітру, що дає левітацію, подвійний й потрійний стрибок та дихання під водою. Однак не враховуючи останнього гра вміло використовує та застосовує ці здібності, комбінуючи їх з одною з основних механік гри - духами. Так в міру проходження в Дідліт буде два духи, а саме дух вітру та вогню, і їх вміле використання може зробити вас дуже сильним. Оскільки ви не тільки зможете вміло проходити пов’язані з ними пазли, лікуватись, а й блокувати деякі атаки ворогів, та завдавати їм більше шкоди в замін. Так, в грі як й в Симфонії Ночі, що є батьком більшості сучасних метроїдваній, є механіка різних типів ушкоджень, та стійкості й вразливості до них, й ця система була доволі вдало спрощена й перенесена. Так вороги мають як вразливості, так й стійкість, інколи навіть й повну. І завдяки індикації цих вразливостей та стійкостей ми завжди в змозі на ходу адаптуватись до ситуації, чому помагає вдале жонглювання духами, які розділяють з вами свою стихію та заклинаннями, які бувають різного типу. Таким чином ви з легкістю будете в змозі проходити не тільки рядові кімнати, а й босів. Й це доволі круто урізноманітнює боївку, хоч й потребує певного звикання.
А от що стосується спорядження, то воно тут є на мою думку доволі скучним. Оскільки з амуніції ми маємо тільки основну зброю та лук, й більшість цієї зброї відрізняється здебільшого лише силою атаки, що й так росте з нашим рівнем (тут рівнева прогресія, коли піднімаючи рівень ми просто стаємо трохи сильнішими у всьому) та швидкістю. Спорядження з унікальними властивостями дуже мало, а зброї яка б мала власний тип шкоди ще менше, й це здебільшого спорядження яке ви знайдете під кінець гри. Й хоча у випадку основної зброї є ще поняття дальності атаки та траєкторії, навіть тут різноманіття не сильно багато. Та навіть по при цім, ігровий процес все ще є таким що затягує та просто механічно приємним. Динаміка, що в комбінації з музикальним супроводом та знанням базових механік утворює потік в якому перед вами мало хто встоїть.
На жаль, по проходженню, коли ви вже розженетесь та опануєте базові механіки, грі буде не сильно багато що вам запропонувати. Оскільки по проходженню вам стають доступними тільки бос-раш та додаткові модифікатори до базової гри, як от гра з один здоров’ям, без заклинань або з обмеженням в один рівень. При цьому, за таке проходження гри ви нічого не отримаєте, ні якогось предмета, або навіть досягнення. Тільки бос-раш має 3 досягнення залежно від рангу на який ви його пройдете. Однак він для вас не займе багато часу, хоч й стане цікавим випробуванням.

Підсумок:
В підсумку хочеться сказати, що хоча Record of Lodoss War: Deedlit in Wonder Labyrinth й має свої компроміси, це все ще неймовірна гра та чудовий представник жанру метроїдваній, який підійде як гравцям не знайомим з жанром, так і досвідченим ігроманам. Й хоча для останніх, гра може здатись доволі простою, вона все ще буде здатна запропонувати як унікальні механіки, так й стрімкий ігровий процес.