Поки Солас крокує по din'anshiral, мій шлях проходить через ненависть та море негативу, спрямованих на цю гру. Що ж, трохи погравши в неї, я можу вже офіційно підтвердити, що не належу до тру фанатів, бо гра мені сподобалась. Хоча кого я обманюю, це було зрозуміло ще на етапі вподобань попередніх частин, серед яких Origins - не моя улюблена.

Отже, Вейлґард. Компаньйони мене приємно здивували. Не думала, що мені сподобаються ВСІ, але я досить сильно до них прив'язалася за той час, що провела в грі. По мірі проходження до мене прийшло усвідомлення того, чому гру перейменували - в ній дійсно дуже велику увагу приділено саме компаньйонам, у кожного по повноцінній сюжетній лінії. Зловила вайби другого Мас ефекту. Діалоги між ними цікаві, є багато кумедного. А найбільше сподобалось те, що в Маяку вони не стоять на одному і тому ж місці, і часто ще й розмовляють один із одним, між ними розвиваються відносини. Тому в певній мірі, вони відчуваються живими.

Що ще відчувається живим, то це світ. Це може дивно прозвучати - локації ж ніби коридорні. Прийшов, зробив квести, пішов далі. Але насправді, цей коридорний світ наповнений деталями, і їх дуже багато. По мірі виконання сюжету та сторонніх квестів локації міняють свій зовнішній вигляд, ніпи коментують події, деколи можна навіть напоротися на повноцінний діалог, хоча жодної позначки на карті чи над ніпом ви не побачите. Також з'являються нові записки або лорні записи, нові приколи в Перехресті, пов'язані із певними завданнями, нові боси на зачищених локаціях, нові пазли. Десь в першій третині гри присутній досить серйозний вибір (який, я, звісно ж, не скажу), але це міняє велику частину сторонніх квестів, і долю багатьох персонажів. Знову ж таки, за одним проходженням багатьох речей можна не помітити, але при порівнянні стає видно, наскільки ж із цим запарились. Також помітила різницю в деяких сторонніх квестах в залежності від вже менш глобальних виборів. Локації приємно досліджувати, левелдизайн прикольний. В грі дуже багато посилань на попередні частини.

Ну і я не знаю, як я ще про це не згадала, але гра неймовірно гарна. І пейзажі, і деталі оточення - деколи можна просто зупинитися і розглядати все довкола. Потрапити в місця, про які раніше тільки чув/читав, та ще й в такі красиві місця - це просто сльози щастя на очах. А фізика волосся... ви бачили цю фізику волосся? Напевне, одна з найкращих реалізацій в іграх в принципі на даний момент.

Далі, фракції. Потішило, що персонажу дають досить велику кількість "фракційних" варіантів діалогів, і вони з'являються не тільки в розмовах із компаньйоном тієї ж фракції, а також і в інших ситуаціях, і навіть в самій грі персонаж може коментувати якісь події саме з перспективи того, до якої фракції він належить. Як каже Даврін, not bad, Rook...For a shadow dragon.

Повільно підходимо до того, куди летить більша частина каменів: сюжет та діалоги. Сюжет дійсно поганий? Діалоги повна крінжа? Моя думка: основний сюжет не поганий. Він не геніальний, але нормальний рівно настільки, щоб зацікавити і підштовхувати грати далі. Нові деталі про Соласа та його минуле, про минуле Еванурісів та Тедасу в цілому - це дуже цікаво. І як на мене, Вейлґард чудово справляється саме як продовження та завершення попередньої частини. Пару слів хотілося б сказати про фінал гри, але як тут скажеш без спойлерів... я не очікувала побачити те, що побачила, і емоційно це мене знищило. Виявляється, гра не така весела, як про неї кажуть. У мене все.

Стосовно діалогів, на початку деякі із них здаються дивними, і я довго намагалася зрозуміти, що з ними відбувається. Згодом зрозуміла, що вони часто короткі, і гра ніби боїться закидати тебе зайвою інформацією, намагається залучити тебе відразу до дослідження світу та боївки. Але з часом все вирівнюється, і діалоги стають кращими. Ну або я просто втягнулася вже і моя внутрішня крінжа зсинхронізувалася із крінжою Біоварів.

Боївка в грі дуже фанова. Я люблю тактичні приколи бойових систем попередніх частин, але ця динаміка - це от прямо те, чого не вистачало для битв із босами, особливо драконами. Класи відчуваються по-різному, і в межах одного класу є куди розбігтися в плані спеціалізацій та скілів в цілому. Бойова система розкривається не відразу, десь на рівнях 25-30 починається повна феєрія спецефектів та екшону. Таким сексуальним фростбайт ще ніколи не був. А міситися під музичний супровід цієї гри - це просто якийсь окремий вид задоволення. Хоча мені музика дуже сподобалась в цілому, не тільки бойові треки.

Я насправді можу ще багато говорити про Вейлґард, але пора закінчувати свій відгук, який і так вийшов довгим. Коментарі будуть закритими, тому що я втомилася від людей, які намагаються довести мені, що гра гімно чи що це - останній цвях в труні Біоварів. Якщо так, то це був чудовий похорон. Дякую за увагу.

Як фанату серії Dragon Age мені було неймовірно приємно повернутися в цей всесвіт, окунутися ще раз в його неповторний ЛОР та історії. Я отримав багато відповідей на раніше поставлені мною ж запитання, щодо концепцій та світу цієї серії ігор та книг. Бойова система легка в освоєнні та видовищна в реалізації. А відсилки на минулі ігри та книги, робить проходження The Veilguard ще більш цікавим, та змушує несвідомо посміхатися і відчувати це приємне почуття ностальгії.
Але є і багато питань до цієї частини серії. Dragon Age, котру ми знали змінилася, дуже, тут ніби то нещадно пройшовся Disney. Раніше це був безкомпромісний, жорстокий світ нелегких рішень та страшних наслідків, в котрому все ж таки можна було знаходити те, за що варто було боротися, в цьому світі Ви знаходили справжніх друзів та соратників, кожен з котрих був окрмеою особистістю зі своїм минулим, своїми помилками, своїми плюсами та мінусами, але вони були живими. Світ контрастів, світ де багато рішень не мали однозначно гарного рішення. І в цьому була її неймовірна атмосфера.
В цій же частині неозброєним оком видно, як заради "сучасних" трендів та охоплення нової аудиторії (котра вже встигла підрости) Dragon Age стала більш мультяшною(?), світлою(?), казковою(?). Всі тут добрі, всі тут веселі, всі друзі, над кожним веселка. Рольова система просто не працює, ти апріорі добрий, вселюблячий і всерозуміючий "син маміної подруги", котрий все пробачить, все зрозуміє. Твої рішення ні на що не впливають, хоча гра старанно намагається обманути тебе і показати це тобі так, ніби то в ній є якісь гілки розвитку подій, але не дайте себе обманути. Ваш ГГ по факту - лінійний персонаж.
Компаньйони нецікаві, вони максимально "плоскі" та пусті. В них банально немає ні на що своєї думки, в них нема прогрессіїї, все що в них є це всерозуміння та всепрощення. В кожного з них клішована, затерта до дір не один раз історія страждання/самотності - перемоги/усвідомлення - щасливого життя.
Реалізація в цій частині Сірої Варти - це якийсь сюр, майже всю їх концепцію, принципи, історію, проблеми - просто перекроїли на льоту.
Тут немає конфлікту, нема протистояння, це просто історія, в котрій добрі добродії молодці, тому що це правильно, а злі покидьки злі, тому що ну просто злі. В цій частині немає інтриги, немає чогось, що тримає тебе в напрузі, змушує твій мозок накидувати варіанти, шукати, досліджувати, ти буквально читаєш все, що відбуваєтсья і буде відбуватись.
Щодо "проблеми" висвітлювання "сучасних трендів" - в мене з цим проблем немає, хоча навіть я спіймав себе на думці, що це введено сюди просто тому що. Навіть дали окрему сюжетну гілку сопартійки, де висвітлюється тернистий шлях її становлення, попри все. В реалізації ж, це відчувається рудиментом, її сторілайн не розкритий, а дарма, бо це як раз і є уособлення того самого "конфлікту", про котрий я писав раніше, "конфлікту" котрий можна описати, правильно та цікаво подати, і це викличе емоцію та переосмислення у ігрока.

Плюси:
- Доволі непоганий музичний супровід
- Графіка
- Локації
- Оптимізація
- Видовищна бойова система
- Постановка фінала гри
- Система прокачки персонажу
- Редактор створення персонажу
- Довгоочікувані відповіді по ЛОРу гри
- Кастомізація персонажів та ігрового хаба
- Дослідження світу гри
- Гумор

Мінуси:
- Сюжет та сюжетні твісти
- Дуже слабо прописані персонажі
- Бос-файти
- Рольова складова гри
- Загальна лінійність сюжету
- Перекроювання деяких вже розкритих раніше ЛОР-моментів
- Часткове знецінення колишніх DLC серії ігор
- Сопартійці та їх сторілайни
- Атмосфера
- Забагато пустих теревенів
- Система розвитку сопартійців
- Відсутність локалізації

Висновок - я отримав від цієї гри гарні та теплі емоції, і я вдячний їй за це. На початку вона була неймовірна, але після десь 50-60 годин гри, я зрозумів, вона весь цей час виїжджала на моїй любові до самої серії, вона дала мені відповіді, котрі були цікаві мені понад 10 років, вона грала на моїй любові до старих персонажів та ЛОРу в цілому, на любові до минулих історій попередніх частин! Але після усвідомлення цього, вона нещадно почала душити мене своїми розмовами заради розмов, абсурдом своїх рішень щодо речей, котрі були прописані ще з перших частин, і ніякого пояснення цьому не дають. Просто так захотілося сценаристам.
Саме останні 10-15 годин гри і змінили моє "рекомендую" на "не рекомендую".

ні риба, ні мясо

6/10
Максимально простенька з елементами РПГ, брати тільки по скидці і якщо прям дуже хочеться пограти в якусь РПГ, але все давно вже пройдено
ну і ачівки прості, в кінці просто не тре про*батись в діалогах

+ Красива графіка, локації
+ Приємно досліджувати локації в пошуках луту з еквіпом
+ Красиві візуальні ефекти скілів
+ Оптимізація
+ Прокачка персонажа

- Простенький сюжет, главні злодії злі, тому що злі
- Повна відсутність відіграшу персонажа, граєш за добряка, мінімальний вплив на розвиток сюжету
- Компаньйони теж добрі, з ними посваритись не можна, ніяк не реагують на роман з іншим компанйоном, дрочат мобів автоатакою і самі не юзають скіли, це взагалі ♥♥♥♥♥♥♥♥ і кд на всі вміння разом
- Можна юзати тільки 3 скіла і 1 ульту, коли в минулих частинах була ціла панель, де можна кастувати майже всі вміння
- Загадки, ну тут вони просто є, камінчик чи вогник перемістити
- Мало видів противників
- Музику взагалі не памятаю, включав саундтрек з прошлих частин і з трилогії LOTR
- Мінімальний, просто прям 0,75% звязку з прошлими частинами
- Діалоги для дітей, максимально простенькі
- Візуальний стиль більше підішов би якомусь Fable

на 40 годині поставив мінімальну складність, хоть бойова система і норм, але заєбало товкти тих самих мобів