Recent reviews by a_mental_cancer

---

Дивним чином Industria зацікавила мене тільки-но я побачив трейлер анонсу (до речі, у трейлері присутні цікаві кадри, які відсутні у релізній версії гри). Вже не пригадаю, що саме тоді привернуло мою увагу, але точно пам'ятаю, що гру чомусь називали Half-Life 2 на мінімалках (жирний спойлер: це далеко не Half-Life), хоча за бажанням можна відшукати паралелі з багатьма іншими іграми: BioShock, Singularity, TimeShift тощо. Якщо відкинути сюжетну складову, то мені цей світ здався схожим на світ Dishonored, якщо прибрати з нього надприродне (хоча свій аналог потойбіччя тут все ж таки присутній) і трошки прискорити індустріалізацію. В подальшому, як на мене, порівняння з Half-Life не пішло грі на користь, оскільки формувало певні очікування, які не відповідали дійсності.

Сама гра доволі коротка, її можна без проблем пройти години за дві з половиною, нічого при цьому не пропустивши, а пробігти ще швидше. По формі це невигадливий лінійно-аркадний шутер; по духу — симулятор ходіння, в якому шутерна складова абсолютно зайва і при цьому вкрай не вистачає простору для дослідження. Особисто у мене склалося враження, що автори не змогли визначитися з пріоритетами, в результаті обидві складові дуже провисають. Як на мене, було би краще обмежитися епізодичними сутичками, призначеними для вирішення нагальних ситуацій.

Сюжет і сам вигаданий світ представляють головну цінність. На перший погляд тут немає нічого захопливого: ми підхоплюємося серед ночі й без якихось особливих пояснень біжимо повз місцеві німецькі панельки до свого місця роботи; так само без пояснень ми опиняємося в іншому світі, й без жодних орієнтирів завдяки підказкам випадкового знайомого просуваємося зруйнованими індустріальними будівлями у пошуках відповідей. Справжня ж послідовність подій і їхнє пояснення розкриваються у нотатках, які ми будемо знаходити протягом гри. Широкими мазками авторам вдалося створити багатошарову історію, яка залишає простір для самостійних трактувань і роздумів: тут змішалися історія нашого реального світу (кінець НДР і падіння Берлінського муру); штучний інтелект; паралельні світи і постапокаліпсис; загадкові Бібліотекарі, які спостерігають за кожним вашим рухом і одночасно намагаються пояснити зрозумілою вам мовою те, що ж таки відбувається; трошки особистої драми головних героїв — як безпосередньо персонажки гравця, так і вашого невидимого помічника, який супроводжуватиме вас аж до кінця самої гри. Для сприйняття сюжету раджу не нестися стрімголов крізь місцеві коридори — в цьому немає жодної потреби, гра дуже коротка.

Непогана спроба зібрати до купи події гри представлена у посібнику INDUSTRIA speculation від користувача adhdedrn, але я не раджу це читати, якщо ви ще не грали.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=2624065933

І якщо із сюжетно-наративною складовою у мене питань не виникає, то про технічний стан такого, на жаль, сказати не можна. У гри купа проблем:

• жахлива оптимізація — моя 6500XT, звісно, не найпотужніша відеокарта, але тільки на цій грі мій комп'ютер двічі вимикався від перегріву, чого не було навіть із більш вимогливими іграми з кращою графікою;
  
• епізодична неможливість взаємодії з оточенням після завантаження гри;
  
• зникнення кирки і неправильна взаємодія з предметами у спорядженні;
  
• некоректне відображення записів у щоденнику;
  
• зламані збереження тощо.

Якісь із цих проблем можуть зникнути після перезавантаження, для інших доведеться перезапускати гру. Дещо — наприклад, із неправильним відображенням нотаток мені довелося бігати аж до кінця гри, — залишиться. Зазвичай це не впливає на можливість пройти гру, але певних незручностей все ж завдає.

На жаль, очікувати на подальші оновлення гри і виправлення цих недоліків вже не доведеться — у кінці березня 2024 року було оголошено про розроблення другої частини гри, тож залишається сподіватися, що розробники врахують увесь попередній досвід і мінімізують свої недопрацювання. Окрім того, мене неабияк тішить той факт, що розробники обіцяють не відступати від свого камерного стилю. А поки що можна додати другу частину собі до списку бажаного.

https://gtm.you1.cn/storesteam/app/2154070/INDUSTRIA_2/

Наостанок не буде зайвим згадати про існування українського перекладу гри, з яким проходити її буде ще приємніше.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3312129834

---

Ця несподівана гра блискавично наздогнала мене одного п'ятничного ранку (сьогодні), чи обіду (все одно сьогодні). Коли б ви там це не читали, цей день все одно буде сьогодні.

Уже сама назва — ♥♥♥♥♥♥♥♥♥! — натякає на біблійні мотиви, а значить протягом гри нас очікуватимуть складні філософські й морально-етичні дилеми й вибори. Головний екран зустрічає нас стриманим HUD (від Heads-Up Display, або ж Графічний Інтерфейс Користувача — ГІК, що однозначно вказує на ігрову спрямованість даного витвору мистецтва), який витриманий у червоно-чорних тонах із епізодичними вкрапленнями білого кольору. Така проста кольорова гама разом із наративною складовою збираються у єдине багатошарове рішення і символізують саме життя:

• червоний — гріхопадіння;
  
• чорний — страждання, що поглинають невірні душі, крізь які ми повинні пройти на своєму шляху до фіналу;
  
• білий — довгоочікуване спасіння, що так і не настане;
  
• раптовий фінал — смерть від тромбу; час від часу така прикрість трапляється, якщо витрачати час на безбожні ігри замість походу до лікаря молитви усім святим на кожен день календаря.

Сам ігролад вражає небаченим дотепер комплексним підходом до геймдизайну: графіка, звук і взаємодія з оточенням ідеально доповнюють одне одного, їхнє емерджентне поєднання дає відчути абсолютно новий, унікальний і ні з чим не порівняний досвід. Окремо зупинятися на кожному із цих компонентів немає сенсу, бо всі вони настільки надійно обмазані, що їх неможливо відокремити. Навіть сучасні АААА-ігри не можуть цим похизуватися, тож якщо це справа рук однієї істоти, очевидним є факт того, що це сам Бог зійшов до нас, щоб нести свою мудрість. Алілуя! Це справді нищівний удар під дих клятим безбожникам.

Безумовними плюсами можна вважати:

• динамічний ігровий процес;
  
• низькі системні вимоги, що дуже важливо у наші часи тотальної відсутності оптимізації;
  
• можливість розслабитися під час гри;
  
• безплатність.

В свою чергу, безумовними недоліками є:

• відсутність української локалізації, через що непідготовленим гравцям буде важко зрозуміти суть того, що відбувається на екрані;
  
• відсутність збережень — якщо ви вирішите перерватися на інші справи, вам доведеться починати гру заново;
  
• відсутність можливості вийти з гри аж до моменту її повного проходження — у цій грі ви приречені на перемогу, чого б вам це було вартим;
  
• взаємовиключні параграфи у попередніх двох пунктах.

Може здатися, що вказаних недоліків у цій грі рівно стільки ж, скільки й переваг, або навіть більше. Це лише через те, що текстом неможливо виразити всю геніальність задуму, бо, як то кажуть просвітлені східні мудреці: «Дао, яке можна висловити словами, не є істинним Дао». Кляті язичники!

У підсумку: ця гра — шедевр; перлина ігрового мистецтва, яку зобов'язаний мати у своїй колекції кожен геймер, який поважає себе. Однозначно рекомендую до... Ой все... ні слова більше!

---

У всіх сенсах несподівана для мене гра: я не збирався ані купувати, ані грати, ані, тим паче, перекладати її. Але... я побачив чорну кицьку в трейлері (до речі, на відео вона трохи пухнаста), яка бігає по місту, і як любитель котячих, а також власник чорної кицьки, не зміг пройти повз.

Це дуже проста, навіть елементарна гра, в якій ми обстежуємо відносно відкритий район міста, вирішуючи нагальні проблеми, як свої, так й інших вуличних звірів, з якими нам дадуть можливість познайомитися. А проблема у нас серйозна — ми випали з вікна п'ятого (!) поверху й шукаємо шлях додому.

У грі присутні простенькі головоломки, вертикальний та горизонтальний простір для дослідження, огірки, яких тваринка лякається, мурчальні діалоги, настирні предмети, які можна скидати з різних поверхонь, і таких само настирні люди, в яких можна красти бублики тощо. Загалом, типові котячі справи.

Про технічний стан написати особливо нема чого — все добре, якихось критичних багів, що заважали би грі, нема. Єдине, про що можна згадати, це можливість зламати деякі квести, якщо спромогтися залізти куди не треба раніше, ніж належить за сюжетом (одним з таких місць є Шіба відразу на початку гри — не лізьте туди). Як результат, цими діями заблокувати собі здобуття певних предметів і досягнень. Тому якщо зона недоступна для безпосереднього обстеження, не шукайте якихось не зовсім чесних шляхів для того, щоб туди пройти — гра не настільки велика, щоб ви щось пропустили, і проходиться буквально години за чотири. Окрім того, ви можете вільно бігати після закінчення основного завдання, тож у вас буде можливість зібрати все.

Проста low poly (не впевнений, що це правильний термін) зумовлена тим, що першочергово гра була розроблена з прицілом на Nintendo Switch, але виглядає вона цілком приємно. Також для гри був написаний приємний навколоджазовий саундтрек (так само не впевнений у тому, що підібрав правильний термін), який цілком можна увімкнути фоном окремо від гри.

https://youtu.be/77-9WFRj2yE

Не знаю, яким чином були змодельовані котячі рухи (бо у тому ж Stray* використовували технологію захоплення рухів), але вони доволі точно передають характер реальної тварини. А от нявкання могли би зробити дещо менш пронизливим, хоча справжні котячі в такому віці можуть нявкати ще більш дратівливо.

Досягнення у грі в цілому прості й зрозумілі, але за деякими доведеться трохи побігати, тому якщо ви заплутатися, то можете заглянути в посібник.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3243039652

Загалом, це приємна добра гра, без стрілянини, вбивств, смертей і різких звуків (окрім нявкання, звісно). Тому навіть якщо ви лисий бородатий мужик (будь-які збіги з реальними людьми випадкові), який вечорами кришить демонів у криваву кашу, можете звернути на неї увагу, щоб відволіктися.

Наостанок хотів би звернути увагу на дві речі, або хвилинка духоти:

1. Те, що у грі показане як весела пригода, а саме падіння з п'ятого поверху, в реальності може закінчитися для тварини несумісними з життям травмами. Якщо ви власник кішки (будь-якої тварини, насправді) і живете вище, ніж на першому поверсі, не залишайте її без нагляду поряд з відчиненими вікнами, а ще краще — поставте спеціальні посилені сітки.
   
2. Риба. Не годуйте кішок рибою, навіть річною. У природі риба є основою раціону лише небагатьох видів котячих, годування домашніх кішок рибою може призвести до захворювань нирок та інших не дуже приємних наслідків.

Ну й переклад, звісно. Якщо вам цікаво — встановлюйте, пишіть на нього відгуки, та виконуйте усі інші дії, передбачені у Steam.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3309476600

* — так, я не міг не згадати про Stray, але це не більше, ніж згадка; це ігри зовсім різного рівня і не слід очікувати Stray на мінімалках.

---

Вперше мені довелося пограти у Half-Life ще у школі, й кожна моя спроба закінчувалася на перших кількох рівнях. Тоді я ще не цінував сюжет в іграх, тому довгий вступ з пробіжкою до випробувальної камери відбивали в мене бажання грати далі. Більш-менш успішна спроба була вже в універі, але й тоді я зламався на секції з вагонетками після зустрічі з Гаргантюа. І ось я тут, у 2024 році вперше запускаю Black Mesa.

Власне, довгий час я ігнорував цю гру, бо якщо мені не сподобався оригінал, чому мені повинен бути цікавим ремейк? На щастя я помилявся, й Black Mesa затягнула мене з перших хвилин. Як і оригінальна гра, ця виявилася цілком старовірським шутером з поправкою на суттєво покращену графіку і взаємодію з оточенням (бо рушій від другої частини Half-Life).

Якщо порівнювати з першою частиною, то частина до Зену — це просто покращені й частково перероблені оригінальні локації: рівень з вагонетками, на якому я здався під час проходження Half-Life тут виявився коротшим і простішим, тож проблем на цьому етапі у мене не виникло. Були й рівні, які змусили мене трохи напружитись, і обидва рази це були заводи: фабрика з переробки комплексу Black Mesa і фабрика з клонування солдатів чужинців у Зені. Сам же світ Зену, наскільки я можу судити з перегляду на YouTube, виявився повністю переробленим — фактично створеним з нуля.

Оригінальний Зен був умовним: сірим і невиразним, представленим трикутниками текстур, що натягнуті на такі самі одноманітні трикутні пірамідки*. У ремейку Зен постав повноцінною неземною екосистемою, яка існує в іншому вимірі, з іншими законами простору і часу. І цей світ зі своїм м'яким то синім, то червоним світінням, чужорідною флорою і фауною, а також емоційною музикою мене насправді підкорив — мушу визнати, маю слабкість до космічних пейзажів, ембієнту/синтвейву і біомеханічного оточення.

Щодо сюжету, то його фабула викликала у мене стійкі асоціації із сюжетом Doom (власне, байдуже якої інкарнації — оригіналу 1993 року, або ж перезапуску/продовження 2016): люди експериментують з переміщенням між світами, щось потойбічне втручається в процес, іншовимірні орди проникають до нас, винищуючи все на своєму шляху, а нам пропонують надягти турбокостюм і дати відсіч. Навряд чи це можна назвати чимось оригінальним, але інтерпретація з Black Mesa/Half-Life далеко на найгірша і цілком має право на життя.

На проходження гри, з урахуванням перепроходження деяких рівнів для здобуття досягнень і намагань залізти в кожен доступний куточок, у мене пішло близько 28 годин. Досягнення тут легко розділити на три великі групи: а) очевидні (тут усе зрозуміло), б) неочевидні (зазвичай теж усе зрозуміло, але можна легко пропустити), в) незручні. До останніх я відношу такі, які неможливо здобути без повторного і неодноразового проходження гри, окрім того, їх неможливо здобути одночасно. Саме такі досягнення — капелюх і піца — я залишив для наступних проходжень. У кого нетерплячка, той може зазирнути до посібника, але перепроходити все одно доведеться.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=2974277146

Окремо слід згадати про те, що серед досягнень трапляються проблемні, і для їх отримання слід провести окремі дослідження. У мене такими виявилися Black Mesa Decathlon Winner (довелося скидати прогрес досягнення у консолі й завантажувати мапу окремо) і Laser Immunization (ця все ж таки зарахувалася, але мені довелося пробігти весь рівень тричі, й алгоритм я не дуже зрозумів).

Наостанок хотів би зазначити, що незважаючи на наявність українського перекладу цілком прийнятної якості, існує окремий переклад від Skynet UA, який не тільки виправляє офіційний, але й додає доволі непоганий ШІ-дубляж. Рекомендую до встановлення.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3287840805

Що ми маємо у підсумку? Це один з найкращих шутерів, та й ігор взагалі, у які я грав. Не більше, але й не менше.

P. S.: Треба буде дати шанс Half-Life 2, бо його я так само не пройшов — майже у самому кінці набридло. А поки що, насолоджуйтесь:

https://youtu.be/Liv4CvpMdRA

* — того ж 1998 року вийшла інша чудова гра, в якій подібний чужий світ був показаний набагато краще — Unreal (на жаль, його вже не можна придбати у Steam).

---

Дивно, мабуть, писати відгук на демоверсію, яка вийшла кілька років тому, і вже давно неактуальна, бо відомо, що в повній версії гри багато що буде змінено, але я спробую.

У грудні 2019 року, без особливих оголошень*, THQ Nordic випустили демоверсію ремейку Gothic — Gothic Playable Teaser, — що розділило табір шанувальників оригінальної гри навпіл. Обидві сторони прокотили одна одну на шакалячому експресі. Разом із розробниками — THQ Nordic Barcelona/Alkimia Interactive — студії, створеної спеціально для розробки ремейку. Тоді як одним демоверсія в цілому сподобалася, інші сварили буквально все: редизайн персонажів, створінь, локації, музику, бойову систему тощо. На той момент у мене не вийшло в неї пограти, бо моє тодішнє залізо видавало стабільне слайд-шоу замість гри, а згодом я й зовсім про неї забув, тому оцінити її вчасно мені не вдалося.

2 серпня 2024 року (майже через 5 років після виходу демоверсії!) відбулася подія THQ Nordic Digital Showcase 2024, на якій показали черговий трейлер оновленої гри. Цьому передували певні заяви розробників, у яких вони казали про значні зміни ігрового процесу після критики спільноти: тепер гра стала більш схожою на свого предка. Але чи дійсно була демоверсія 2019 року аж настільки поганою?

Для того, щоб дати відповідь, слід було в неї пограти, і ось, після покупки оригінальної трилогії на розпродажі, разом із ними у моїй бібліотеці опинилася й ця демка. І... вона мені сподобалася. Настільки, що за 3,5 години я пробіг її на 100%, зібравши 25/25 досягнень у Steam.

На мій погляд, розробникам вдалося вловити дух старої гри, і при цьому зберегти баланс між оригінальним і переробленим баченням. Сама демоверсія дає нам змогу обстежити початкову локацію від підйомника до спуску з нього, і так само, як і в старій грі, тут є що дослідити. Тут є куди залізти, тут є що знайти, тут є свої схованки і красиві види. Нас познайомили з оновленими падальниками і снеперами, дали можливість випробувати GUI з новим представленням спорядження, щоденника і характетистик персонажа. Нам дали можливість позбирати місцеві дари природи, приготувати собі поїсти (а перед цим відшукати рецепти для їжі) і посцяти в горщик на гірському схилі.

Бойова система тут дещо своєрідна, але після початкового періоду звикання вона вже не здається чимось надскладним. Хоча навряд чи без змін вона згодиться для сутичок з декількома противниками одночасно. Та й давайте будемо чесними, в оригінальній грі усі так само скаржилися і скаржаться на те, яким чином доводиться вибудовувати взаємодію з оточенням, але особисто для мене оригінальне керування дуже зручне.

Про технічний стан сперечатися марно — це лише демка: погано оптимізована, із погано налаштованим освітленням, дивною системою збережень, завислими у щоденнику квестами, завислими у повітрі деревами і багованими м'ясними жуками, трупи яких будуть підсвічуватися крізь усю мапу на будь-якій відстані. Але навіть ця демка на високих налаштуванням здатна видавати дуже непогану картинку.

Час від часу можна було натрапити на закиди про те, що все набране зі стандартних асетів, тому не має жодної цінності. І якщо з виглядом персонажів, обладунків і предметів ще можна якось погодитися (хоча я не знаю, як виглядають ті «стандартні» асети), то очевидно, що сама локація робилася вручну, і саме це є головним у контексті гри. Як я вже зазначав вище, тут є простір для дослідження — те, чим завжди приваблювали класичні частини серії. Непоганим орієнтиром для дослідження будуть досягнення Steam, бо вони підібрані таким чином, щоб зацікавити гравця випробувати усі аспекти гри. Здобути їх усі не так складно, але для деяких з них потрібно виконувати певні дії в чітко визначеному порядку. Я би радив досліджувати все самому — у мене на це пішло трохи більше трьох годин, — але зважаючи на місцеву систему збережень і ось цю необхідність чітко визначеної послідовності, не буде злочином підгледіти в гайд.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=1937565962

У підсумку можна сказати, що ця демка варта вашої уваги навіть через п'ять років після свого виходу. А поки що ми можемо подивитися трейлер ремейку і почекати український переклад оригінальної гри 2001 року.

https://youtu.be/-pwcnbZtATQ
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=2929561259

* — версія подій у моїй голові може відрізнятися від реального перебігу.

---

Похмурі сірі зруйнованих будівель, приреченість і важка металева хода машин, що червоним поглядом демонструють свій намір тебе вбити — хлопцям з Teyon дуже добре вдалося вхопити той образ майбутнього, уривчасто показаний Джеймсом Кемероном у фільмах. Власне, сюжет гри не тільки бере за основу і продовжує перші два фільми, а й майстерно зводить їх у кільце єдиного просторово-часового континуума, ігноруючи при цьому події після другої частини кіновсесвіту. Особисто для мене цього достатньо для визнання того, що ця гра — це найкраще, що сталося з франшизою (дуже не люблю цей термін) Термінатора від 1991 року.

Дехто закидає грі певну одноманітність — це дійсно так, бо майже вся дія відбувається серед укриттів і міських руїн. Але ці руїни наповнені маленькими історіями, що будуть вам розказані оточенням (меншою мірою), коротенькими записками (більшою мірою) і вашими супутниками. Головне — не намагатися пробігти все наскрізь, а знайти час з усіма поспілкуватися і зазирнути в кожен куточок. Здебільшого ви не знайдете нічого окрім брухту, необхідного для місцевої системи торгівлі й виготовлення різних корисних предметів, але ті штрихи, що місцеві оповідки додають до загальної історії, будуть вартими витраченого часу.

Окремо хотів би відзначити саундтрек — навряд чи його можна буде слухати окремо від гри, за виключенням кількох композицій, але свою функцію він виконує на 100%. Деякі композиції нагадали мені про S.T.A.L.K.E.R., Fallout: New Vegas і Mass Effect (як би дивно це не виглядало). Не буду стверджувати, що автор — Кріс Детина — надихався цими іграми, але на мою думку є очевидним, що він не міг не знати про ці два стовпи ігрового постапокаліпсису й одну з найвидатніших ігрових космоопер. А місцевий кавер на титульну композицію з фільму, при всій його простоті, я взагалі вважаю одним з найкращих.

https://youtu.be/lzNmZ_qGUQM

Коли я вже зачепив музику, то хотів би відзначити, що усім відома титульна композиція з другої частини Термінатора за авторством Бреда Фіделя — насичена, симфонічна, помпезна; дійсно знакова як для фільму, так і для історії кіносаундтреків. Та мало хто звертає увагу на те, що це перероблена композиція з першої частини — більш холодної, синтезаторної і механічної. Яка з них краща? Обидві хороші, але послухайте і порівняйте, це варте того.

https://youtu.be/uVaek2obszM
https://youtu.be/CnQm2_cAZvo

Щодо ігроладу — тут не все ідеально:

1. Хоча обмін і створення предметів у цій грі можуть бути корисними, вони зовсім не обов'язкові.
   
2. Наявність різних видів вогнепальної зброї зводиться нанівець тільки-но ви отримуєте першу енергетичну пушку.
   
3. З медичних засобів здебільшого корисні тільки аптечки, незважаючи на наявність інших модифікаторів ігрового процесу.
   
4. Якщо зважати лише на графіку, то вона тут доволі посередня, особливо в плані анімацій НІПів — тут звичні ситуації, коли два персонажа просто стоять статуями під час розмови між собою, а лицеві анімації варті ігрової «Золотої малини». Втім, ця гра не високобюджетний важкоатлет, тому не зважаючи на свою посередність і, місцями, невиразність, свою функцію ця графіка цілком виконує і атмосферу не псує.

Цікавим мені видався той факт, що для образа солдата, який став прототипом Т-1000 у грі використана зовнішність Роберта Патріка, тоді як для Т-800 взяли зовнішність не Арнольда Шварценеггера, а іншої людини, хоча й схожої за статурою. І дивним чином для самої гри це працює краще, бо до якогось моменту гравець може й не зрозуміти, що це за персонаж б'ється проти машин пліч-о-пліч з ним.

На гру є український переклад, тож рекомендую до встановлення: посібник.

P. S.: З місцевих унітазів попити не вийде — це вам не Fallout 3.

---

Мабуть, почати слід з того, що я не люблю рогалики. Саме тому всіма обсмоктані останнім часом ігри на кшталт Hades або Bosorka залишилися і залишаться поза моєю увагою. Але в цій грі мій час перевалив за 50 годин, то чому так сталося? На це є дві основні причини: а) мене завжди приваблювала тема космосу; б) мені завжди подобалася гра Freelancer (ні, я не з тих навіжених фанатів Кріса Робертса, що роками чекають щастя), яку, на жаль, зараз неможливо ніде придбати.

За виключенням елементів рогалика і камерності місцевого світу, цю гру цілком можна назвати духовним нащадком вже згаданого Freelancer. Власне, камерність світу випливає з того, що наші пригоди відбуваються у віддаленій області космосу, пошматованій війною з іншопланетною расою
рептилоїдів Оккарів і перетворену в демілітаризовану зону (ДМЗ) — людство вже перетнуло останній рубіж і активно дратує всіх навколо. Цю зону ділять між собою різний космічний набрід, випадкові іншопланетні пройдисвіти і місцева гірничодобувна корпорація, що висмоктує ресурси з планет, астероїдів і рештків війни в усій ДМЗ. За межі ДМЗ протягом гри ми не вийдемо, можливо нам дадуть таку можливість у другій частині, яка вже встигла вийти у 2023 році.

ДМЗ розділена на 7 секторів, які слід послідовно пролетіти для того, щоб досягти своєї мети й відкрити для себе сюжет, водночас винищуючи поганців, знаходячи й купуючи покращення для своїх суден і постійно помираючи. Летиш, стріляєш, помираєш, спочатку — то це й весь ігровий процес і заглиблюватися в його опис немає жодної потреби.

Висока складність тут складна, бо цілком логічно, що ця гра створена для того, щоб вбивати гравця. Тому не намагайтеся справити враження на місцевих НІПів, пограйте трохи на легкій, звикніть до керування, спорядження, спробуйте покращити трохи свою посудину, а вже потім смаліть на харді. Якщо ви помираєте, то починаєте з першого сектору на кораблі зі стандартним спорядженням; покращення судна і навичок пілота залишаються й поступово накопичуються, що полегшує кожен наступний виліт. І навіть в цьому випадку на високій складності будуть траплятися ситуації, коли ви тільки-но кудись летіли, а в наступний момент ви вже починаєте новий виліт.

Сам космос тут... красивий. Не реалістичний, по максимуму аркадний — туди-сюди, трохи інерції, та й усе, — водяного типу, але красивий. Астероїдні поля, лазерні спалахи, фони галактик, туманностей і планет з кільцями — викручуйте налаштування по максимуму, не пожалкуєте, хоча моя 6500XT починала нервово нарощувати оберти вентиляторів, коли я потрапляв у хмари частинок.

На саму гру є доволі непоганий українізатор від Дракона Сходу AKA DragonOfTheEast. В ньому присутні типові помилки, які випливають з нерозуміння контексту реплік під час перекладу, на кшталт невірної статі в звертаннях, проблем з відмінками тощо, але на сприйняття гри і розуміння того, що відбувається, це не впливає. Рекомендую до встановлення.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3030374971

P. S.: Тут навіть є свій аналог космічної BFG-9000! Хоча я віддаю перевагу лазерам, блискавкам і важким ракетам.

P. P. S.: 50 годин, 100% досягнень. Час видаляти. Чи стали мені більш цікаві рогалики, як самостійний жанр? Аж ніяк, якщо в них немає космосу.

* — за версією Star Trek: the Original Series.

---

В цілому гра мені сподобалася, але писатиму я в першу чергу про недоліки, на мою скромну думку, особливо якщо порівнювати з Doom (2016).

...викликає неоднозначні відчуття. Часом здавалося, ніби в Маріо граєш. Всі ці стрибки по платформам, шести. Звісно, до цього звикаєш і згодом це приносить непогану таку динаміку в ігролад. Та попередня частина в цьому плані була набагато краща: ми просувалися по цілісному реалістичному комплексу на Марсі, який поступово відкривається нам з нових сторін. Тут не так, тут це просто набір локацій, які не об'єднані в між собою, але елементи яких правильно розташовані з точки зору ігроладу, оскільки вносять потрібне різноманіття й динаміку і не дають гравцю нудьгувати. У цьому їхній як плюс, так і мінус. Вони не сприймаються як якісь реальні об'єкти; їхня логіка підпорядковується суто новим механікам; вони створені лише для того, щоб виглядати «круто» і гравцю було де косплеїти Маріо.

...мені не сподобалася так само, як і концепція різнорідних аркадних локацій. Втім, це пов'язані речі.

...в цілому хороший. Дещо можна нарікати на деяку мультяшність: той же Ревенант, наприклад, в попередній частині виглядав більш демонічно. Але в цілому моделі більш детальні, хоча й «чисті», та й розчленування монстрів добре доповнює процес.

...все просто – вона дуже добре підходить до гри; тут немає таких треків, що б могли стати самостійним хітами, як Rip&Tear, наприклад, але із завданням супроводу вона справляється на всі 100%.

...якщо закрити на все це очі, то Doom Eternal – це хороший брутальний шутер, який розкривається лише після перших рівнів. Коли звикнеш до запропонованих механік та приймеш оновлені (і не завжди приємно) правила цієї гри, тоді почнеш із задоволенням роздавати місцевій погані заряди плазми та постріли шотгану.

...читати мою графоманію. Рви і шматуй!

---

З. І.: Зараз я проходжу DLC Ancient Gods – Part I. На жаль, усі ці маріоподібні моменти виражені там ще сильніше, ніж у основній грі, а саундтрек ще більш аморфний.