Україно, Свята Мати Героїв, зійди до серця мого.
Прилинь бурею вітрів Кавказських, шумом Карпатських ручаїв;
Боїв славного Завойовника Батька Хмеля тріумфами,
Гуком гармат революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів.
Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опромінеться,
Бо Ти, пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя моє.
Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в понурі ранку,
Принеси мені зойки закатованих у льохах, тюрмах і на засланнях,
Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць,
Щоб сміло йшов я в бій - так, як ішли Герої за Тебе, свята,
За Твою славу, за Твої Святі Ідеї;
Щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх,
Невинну кров помордованих дітей Твоїх,
Величну смерть героїв Української Нації, і тисячі інших, незнаних нам,
Що їх кості порозкидані, або тайком поховані.
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму.
Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму!
Зрости мене до ясних чинів. В тих чинах хай знайду я смерть,
Солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я,
І вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно Свята, Могутня, Соборна!
Cлава Україні! Слава Нації! Україна - понад усе!