Käyttäjän Vadimius_540^(UA) viimeaikaiset arvostelut

Забудьте все що Ви знали про хардкор... Головоломки, Пазли, Криптографія, Навігація, Розкопки, Виживання, Прокачка та 3 хардмод режими та 60 клятих ачівок. Розробники - за що ж Ви так зі мною :'(

Чудова, захоплююча гра з цікавим сюжетом, в якій вам весь час необхідно робити вибір, оскільки special encounter'ів тут дуже багато і дуже часто. При чому хорошим хлопчиком бути не виходить, тому що тут немає чорного та білого і будь-яке рішення може потягнути за собою абсолютно неочікувані наслідки. Напружена амосфера і постійне відчуття нестачі, через що навички мікроменеджменту потрібно використовувати дуже часто. Тактичний геймплей із своєрідною системою прокачки робить битви обдуманими та цікавими.
З нетерпінням чекаю на Banner Saga 2. Доречі, гру проходити рекомендую на складному рівні, окільки це той випадок коли складність додає грі цікавості й розкриває на повну. Досягнення та колекційні картки присутні. Всіляко рекомендую!

Сьогодні закінчив останню частину неймовірної трилогії від Daedalic Entertainment - Chaos On Deponia. І просто не можу не поділитися своїми враженнями.
Першу частину я придбав десь рік тому. Трішки погравши - забив. Чомусь тоді вона мене не зацікавила. І от цієї зими на розпродажі дідуся Гейба, під час скидок на ігри від Daedalic, я вирішив докупити останні дві частини - і не пошкодував.
Почавши знову грати, я і не відчув, як мене затягнуло в цей світ планети-смітника і самовпевненого героя невдахи Руфуса, який понад усе прагне покинути цю ж планету. А хоче він потрапити на такий собі Елізіум - дивну штуковину яка літаєв небі над Депонією.
Сказати що в цій грі є гумор - це нічого не сказати. Насправді ця гра - суцільний гумор, розбавлений контрастними локаціями, діалогами, купою раптових поворотів та цікавими (хоч іноді, як на мене, не зовсім логічними) головоломками. Варто згадати що іноді веселим сценам приходять на заміну і сумні, я б сказав драматичні сцени, змушуючи гравця всерйоз сприймати події на екрані та співпереживати героям.
Історія про Депонію - це захоплива історія яка кожної миті змушує гравця переживати за головного героя та компанію, отримувати шалену порцію, іноді навіть чорного, гумору комбінуючи все це з чудовим музичним супроводом та озвучкою.
Тож якщо ви ще не грали, або передумали грати чи пройшли якусь одну частину цієї чудової гри - не зволікайте та переживіть суцільну подорож з початку і до кінця.

Сьогодні закінчив останню частину неймовірної трилогії від Daedalic Entertainment - Chaos On Deponia. І просто не можу не поділитися своїми враженнями.
Першу частину я придбав десь рік тому. Трішки погравши - забив. Чомусь тоді вона мене не зацікавила. І от цієї зими на розпродажі дідуся Гейба, під час скидок на ігри від Daedalic, я вирішив докупити останні дві частини - і не пошкодував.
Почавши знову грати, я і не відчув, як мене затягнуло в цей світ планети-смітника і самовпевненого героя невдахи Руфуса, який понад усе прагне покинути цю ж планету. А хоче він потрапити на такий собі Елізіум - дивну штуковину яка літаєв небі над Депонією.
Сказати що в цій грі є гумор - це нічого не сказати. Насправді ця гра - суцільний гумор, розбавлений контрастними локаціями, діалогами, купою раптових поворотів та цікавими (хоч іноді, як на мене, не зовсім логічними) головоломками. Варто згадати що іноді веселим сценам приходять на заміну і сумні, я б сказав драматичні сцени, змушуючи гравця всерйоз сприймати події на екрані та співпереживати героям.
Історія про Депонію - це захоплива історія яка кожної миті змушує гравця переживати за головного героя та компанію, отримувати шалену порцію, іноді навіть чорного, гумору комбінуючи все це з чудовим музичним супроводом та озвучкою.
Тож якщо ви ще не грали, або передумали грати чи пройшли якусь одну частину цієї чудової гри - не зволікайте та переживіть суцільну подорож з початку і до кінця.

Сьогодні закінчив останню частину неймовірної трилогії від Daedalic Entertainment - Chaos On Deponia. І просто не можу не поділитися своїми враженнями.
Першу частину я придбав десь рік тому. Трішки погравши - забив. Чомусь тоді вона мене не зацікавила. І от цієї зими на розпродажі дідуся Гейба, під час скидок на ігри від Daedalic, я вирішив докупити останні дві частини - і не пошкодував.
Почавши знову грати, я і не відчув, як мене затягнуло в цей світ планети-смітника і самовпевненого героя невдахи Руфуса, який понад усе прагне покинути цю ж планету. А хоче він потрапити на такий собі Елізіум - дивну штуковину яка літаєв небі над Депонією.
Сказати що в цій грі є гумор - це нічого не сказати. Насправді ця гра - суцільний гумор, розбавлений контрастними локаціями, діалогами, купою раптових поворотів та цікавими (хоч іноді, як на мене, не зовсім логічними) головоломками. Варто згадати що іноді веселим сценам приходять на заміну і сумні, я б сказав драматичні сцени, змушуючи гравця всерйоз сприймати події на екрані та співпереживати героям.
Історія про Депонію - це захоплива історія яка кожної миті змушує гравця переживати за головного героя та компанію, отримувати шалену порцію, іноді навіть чорного, гумору комбінуючи все це з чудовим музичним супроводом та озвучкою.
Тож якщо ви ще не грали, або передумали грати чи пройшли якусь одну частину цієї чудової гри - не зволікайте та переживіть суцільну подорож з початку і до кінця.