Після проходження Silent Hill 2024 у мене змішані почуття, ніби на мене навалилась депресія. Можливо, розробники спеціально випустили гру восени, коли багато людей переживають емоційні кризи, або це просто збіг — я не знаю. З серією Silent Hill я був мало знайомий, оскільки ніколи не мав PlayStation і бачив лише кілька роликів на YouTube, не заглиблюючись у сюжет. Проте ця гра справді змусила мене зануритися в її атмосферу та історію, яка на початку здавалася абсолютно незрозумілою. Лише ближче до кінця я почав щось розуміти, але не до кінця — ніби ми знаходимося у якомусь пеклі. Можливо, це і є суть того, що відбувається.

Сюжет гри вражає своєю глибиною та емоційністю. Я не звик розкидатися такими словами, але, можливо, це шедевр. Він дійсно зачіпає за душу, хоча зрозуміти всі деталі одразу важко. Геймплей теж на рівні — головоломки непрості, деякі рішення не очевидні, і це змушує довго блукати локаціями в пошуках підказок. Я давно не грав у ігри з такими головоломками, і вони стали для мене справжнім викликом. Страшно уявити, як це було в оригіналі 23 роки тому, коли не було можливості просто сфотографувати підказки на телефон.

Візуально гра неймовірно деталізована — кожна деталь викликає захоплення. Єдиний мінус, який я помітив, — це оптимізація. В деяких місцях, навіть у маленьких приміщеннях, FPS падав до 10, що трохи псувало враження. Але загалом, на тлі всіх переваг гри, це дрібниця.

І велике дякую розробникам за українську локалізацію — це важливий крок для нас.