Recent reviews by IRonny

Навіть незважаючи на те, що оригінальний геймпад XBOX не може працювати з цією грою у мене, я все одно чітко рекомендую цю гру. Це справді шедевр ігрового мистецтва і кожному вартує її пройти хоча б один єдиний раз.

Ця історія Вас захопить.

Якщо коротко, то 9/10, а якщо детально вітаю вас у моєму огляді на "Have a Nice Death"

Hava a Nice Death – це класичний roguelike в якому можна залипнути на кількадесят (або й сотень) годин. Головний герой – це смерть (або жнець) у буквальному значенні цього слова, який виснажився забирати людські душі і вирішив делегувати обов'язки своїм підлеглим, але вони до своєї роботи взялися по різному: хтось із максимальною віддачею робить геноцид всьому живому, через що світ мертвих не справляється з потоком душ, а хтось взагалі забив на свої обов'язки і душі потрапляють не туди, куди потрібно. Нашому герою потрібно це виправити і змусити світ мертвих, який представлений у вигляді корпорації Death Inc., працювати як слід.

Окрім нашого головного героя світ наповнений десятком інших персонажів, які так чи інакше впливають на сприйняття гри. Всі вони зображені, як офісні працівники і це дуже круто вливається в загальну ідею гри, де життя після смерті – це корпорація. Іронічно насправді – все життя пропрацювати в офісі, щоб після смерті працювати в офісі :)

Кожен персонаж має свою історію і можна дізнатися, як саме цей персонаж помер\загинув. Однакові персонажі відсутні і кожен по своєму унікальний. Більше того, вони не зовсім залежні від головного героя. Їх можна буде зустріти у багатьох місцях і поспостерігати, як вони з'ясовують стосунки, обговорюють успіхи начальства (тобто нас, як головного героя), показують своє невдоволення чи жартують. Завдяки ним світ відчувається цільним і живим. Цього дуже не вистачає в багатьох інших рогаликах (Привіт Skul: the hero slayer).

Окремо хочу виділити персонажів-босів. Вони також дуже важлива складова гри і кожен з них ідеально вписаний у свою локацію і наратив. Перед боєм і після нього нам дають маленькі порції історії їх історії і мотивації, що, безперечно, лише додає бажання перемогти його ще раз заради нового шматочка лору.

10/10

Власне сюжет не крутиться навколо головного героя. Є досить багато побічних івентів, які впливають на геймплей і наратив. Цікаво спостерігати, як в сюжет вписано Геловін, день Дурня, страйки працівників. Кожен такий міні-івент розкриває світ та інших персонажів.

9/10

Гра дуже приємна на вигляд, адже має свій неповторний стиль. Досить важко зробити настільки похмурий візуал запам'ятовуваним. Але Have a Nice Death це вдалось. Місцями гра дуже нагадує Ori з якого забрали кольорів. Спільне з Орі не тільки стиль, але й якість фонів, текстур, анімацій, мобів і босів. Немає такого, що моби виглядають схоже і потрібно уважно вдивлятися, щоб зрозуміти, хто перед тобою і яких паттернів атак очікувати.

Екран постійно сповнений візуальним ефектами: атаки, переміщення і руху проджект тайлів, але при цьому всьому загубити персонажа важко. Він постійно виділяється і це дає зручний контроль над ситуацією. І хоча всі ефекти сильно виділяються вони при цьому не переповняють екран зайвими шумами, очі не болять від такої кількості ефектів, як інколи буває в Hades\Skul the Hero Slayer.

Отже, візуал можна оцінити в 10/10.

Власне найважливіша частина у будь-якому рогалику. Він тут чудесний. Кожен рівень унікальний, має своїх противників, які вписуються в концепцію рівня. На рівні з війною – противники використовують ракети, міни, вогнемети. Рівень з їжею – противники стилізовані під фастфуд, а на першому рівні, де персонаж ще знаходиться в головному офісі противники схожі на офісний планктон.

Завдяки такому підходу рівні не виглядають нудно, а якщо якийсь рівень таки став нудним завжди можна піти по іншій гілці і дійти до фіналу гри іншим шляхом. З новими противниками і босами.

Для того, щоб кожен забіг виглядав свіжим в грі присутня просто кінська доза різної зброї і заклять. І це все ще й можна покращувати. Також завдяки механіці проклять кожен забіг буде унікальним, бо не вдасться щоразу отримувати найкращі бафи. Та й зібрати білд, який дасть 100% гарантію успішного проходження дуже важко. Все ж доводиться спиратися на власний скіл.

Дуже важливий плюс, як на мене, це те, що в грі рандом, пов'язаний із боєм, зведено до мінімуму. Не буває ситуацій, коли противник просто починає робити якійсь хаотичні дії і спамити атаками. Кожен рух противника можна прочитати, ухилитися і контратакувати. Це особливо круто реалізовано в боях із босами, де кожен бій виглядає радше, як танець, а не як бій. Звісно, поки не вивчив паттерни атак досить складно, але як тільки розумієш логіку боса, то бій перетворюється в насолоду.

Хоча і є, як на мене, незбалансовані момент (Привіт клятий Вальдо з другого рівня), але вони лише додають мотивації на ще один забіг, щоб надерти йому дупу.

Геймплей мені особисто подобається, тому немає причин не поставити 10/10.

Гра дуже насичена, цікава і місцями хардкорна, але не настільки, щоб десятками годин вивчати кожну атаку противника. Вона ідеально підійде середньостатистичному гравцю, щоб провести в ній кілька вечорів. Єдиний тут мінус – це відсутність української локалізації, тому довелось проходити англійською через що емоції від гри все ж не ті, які були б, якби була українська зважаючи на величезну кількість діалогів і сюжетних поворотів. Можливо колись завезуть українську і можна буде перепроходити її із ще більшим задоволенням :)

Стільки років чекав заради того, щоб насилу проходити і ригати від ГГ.

По пунктах буду коротко, щоб одразу перейти до головної проблеми:
Це просто, бляха муха, музика. Взагалі нічого особливого, якщо взяти з будь-якого стоку якийсь більш-менш спокійний трек, то кардинально в грі нічого не зміниться. Я згадую божественний саунд з БЛ і це просто мед для вух, який хочеться слухати знову і знову.

Оцінка: 3\10

Фони виглядають дуже симпатично, соковито. Дуже багато деталей, які хочеться роздивлятись. Досить багато анімованих елементів через що світ виглядає живим. Людина, яка робила фони точно знала свою роботу. АЛЕ. Фонів реально мало. В грі десятки (якщо не сотні) моментів, коли йде опис якоїсь динамічної ситуації, а герої просто стоять зрідка змінюючи вираз обличчя. Йде якась погоня, бійка, тощо, а я дивлюсь на статичний фон вулиці і все. Банально додати якийсь проміжний фон, не сильно деталізований, а просто, щоб був, було б значно краще. Протягом гри я постійно ловив себе на думці, що мене дещо напрягає, читати про те, як ГГ тікає від переслідування і дивитися на вулицю, яку герой ніби-то вже давно покинув :\

Окреме питання до анімації персонажів. Вона справді крута і виглядає досить мило, але питання: а на біса вона потрібна? Ні, я знаю, що її можна відключити в налаштуваннях, але от справді, навіщо? 90% часу я дивлюсь у текст знизу екрану і не помічаю, що лицева анімація співрозмовника якось змінилась. І загалом це не було б проблемою, якби на це не було стільки акценту від розробників. Весь час розробки я читав пости про те, що реліз відкладається, бо не встигають доробити анімації, що заради цих анімацій персонажів роблять в 3D стилістиці і загалом ставало зрозуміло, що анімації для персонажів - це просто хотілка від автора, а не реальна потреба гравців. Час, який витратили на це можна було б вкласти в більшу кількість фонів або краще продуманий сюжет.

Висновок: фони круті, але їх мало, персонажі промальовані нормально і оце й усе.
7\10.

Охх, як же з цього пункту у мене горіло.
Почну з ГГ. Це просто суміш бидла, мудака і реальної свиноти, яка не цінує друзів, їх почуття і думки, якому глибоко до одного місця всі, окрім нього самого. Всю гру я читаю одну і ту ж фразу: "Ти знаєш, як мені важко?!!!! У мене стільки проблем!!!!" і ніби чекав, щоб його після цього пожаліли. І жаліли ж. До цього ж абсолютно непристосована до реального життя персона, яка при найменших проблемах йде п'янствувати аргументуючи це словами "мені потрібно розслабитись". Нагадую, йому на момент гри 18 років. Його стосунки з іншими персонажами взагалі жахливі: Хімітсу і Кьоске він просто використовує, вони для нього просто, як приємний додаток, Кетрін він боготворить і при найменшій можливості знайде спосіб з нею зустрітись. З іншими героями також поводиться, як з сировинним придатком згадуючи про них лише, коли щось потрібно.

Хімітсу - дівчинка, яка все життя дружила з ГГ і настільки звикла до нього, що стала від нього залежна. І я радий, що перше моє проходження було саме на поганий рут Хімітсу. Я радий, що їй більше ніколи не доведеться жити з невдячною скотиною на ГГ, що він більше не буде її принижувати і робити боляче. Справді за неї радий і вважаю, що це єдиний правильний рут, яким може закінчитись гра.

Кетрін - кусок картону. Ось буквально, пройшовши гру один раз я взагалі не зрозумів її мотивації. Поводиться так, ніби вона центр всесвіту, а ГГ готовий в ноги кланятись лише при її вигляді.

Про інших персонажів нічого не можу сказати, бо гра побудована так, що проходячи один рут нуль взаємодій з кимось, окрім рутового персонажа.

Оцінка: 2\10.

Якась жалюгідна спроба в шпигунський детектив з елементами романтики і політики. Всю гру мусолять тему батьків ГГ приплітаючи СРСР, америку і японську розвідку. При цьому, після першого проходження взагалі НУЛЬ пояснень, чому за ГГ слідкують всі, кому не лінь, в чому його така унікальність і необхідність? Читати це цікаво, але питань після першого проходження більше, ніж відповідей. Доведеться проходити на інші закінчення, щоб розібратись, як слід.

Окреме питання виборів і балів. Це просто треш. Якщо в БЛ я хоча б якось розумів, що ось цей вибір може мені зробити гірше або краще, то тут майже завжди на два бабка ворожила. І до цього ж - виборів жалюгідно мало. Можна кілька днів пройти і не мати можливості повпливати хоча б на щось.

Обравши один рут гра сконцентрується на ньому і просто заб'є на інших персонажів. Проходячи на рут Хімітсу у мене 3(!!!!!) рази з'явилась Елі і трошки більше поспілкувався з Кагоме. Просто треш якийсь, чесне слово.

Оцінка: 2\10.

Якщо ви очікували, що це буде шедевр по типу БЛ - глибоко помиляєтесь. Автор сам не знав, чого чекає від цієї новели і напевне переписував її не один раз заради того, щоб в один момент плюнути і випустити на світ такий сирий продукт. Якби була можливість зробити рефанд після 10 год гри - давно б уже це зробив, але зараз залишається лише пройти на якійсь інші рути в надії, що це мені так з рутом не пощастило і я натрапив на найбільш тупий, а всі інші просто цукерка. Енівей буду доповнювати цю статтю по мірі того, як проходжу гру.

Hades - неоднозначна гра, з однієї сторони: хіт року, "найкращий рогалик" і десятки нагород, а з іншої: лінійний геймплей, відсутність різних варіантів проходження та мала кількість справді цікавих противників. Отож, давайте розбиратись, що ж таке Hades насправді.


Поговоримо про графіку
Вона тут справді хороша. Не неймовірна, але хороша. Всі персонажі намальовані красиво, оригінально і видно, що над їх зовнішністю справді працювали. Щодо оточення все також дуже непогано, вороги виглядають цікаво, а рідкісні місця, де можна глянути на фони намальовані дуже красиво. Хочеться зробити скріншот і поставити як оформлення робочого столу.

Анімації
З цим також проблем нема: все зроблено досить просто, але водночас добре. Нема такого, що анімації відображаються некоректно, персонаж легко керується і до кожної анімації дуже швидко звикаєш, тому тут плюс. Це дуже допомагає адаптації на початках. Шкода лише, що анімації богів у більшості своїй відсутні :с

Самі по собі анімації досить різкі та швидкі, що додає певної швидкості до геймплею, але при отриманні певної кількості дарів від Гермеса багато анімацій настільки прискорюватись, що екран перетворюється на bullet-hell від протагоніста, що плавно підводить нас до ефектів.

Ефекти
Перші кілька годин гри отримуєш надзвичайне задоволення від кількості ефектів, все світиться, вистрілює, екран мигає, як RGB-мишка, але згодом це перестає так тішити. Ближче до кінця забігу ефектів від героя стає дуже багато і в боях не складно візуально його загубити, екран перетворюється на різнобарвне місиво в якому важко розібратися. Багатьом це подобається, але для мене це більше мінус, ніж плюс.

Загалом візуал я оціню в 8.5\10. Все виглядає красиво, але місцями хочеться анімації для богів, більшої кількості фонів чи сцен, де можна щось заскріншотити.


Сюжет закручується навколо бажання головного героя покинути пекло. Наближаючись до цілі він відкриває для себе нових персонажів другого плану, починає виконувати їх маленькі сюжетні прохання і покращує з ними стосунки. Паралельно розвивається історія Загрея і Аїда. Для мене це основна частина сюжету, адже мені завжди було цікаво спостерігати за стосунками батьків і дітей. Дуже мило спостерігати, як з ходом сюжету Загрей починає розуміти свого батька та ставитись до нього, як до батька, а не як до власного тюремщика.

Загалом сюжет досить цікавий, не можу сказати, що є якісь неочікувані сюжетні повороти чи несподіванки. Все більш-менш лінійно і передбачувано, але все ж цікаво. Моя оцінка 8\10.


Ось ми й підійшли до найслабшої частини гри. Я – людина, яка пробігала не одну сотню годин в Dead Cells, Enter the Gungeon, The Binding of Isaac і багатьох інших рогаликах, які вже стали невід'ємною класикою жанру і купивши Hades, яка має десятки нагород, я очікував, що вона буде як мінімум на рівні вище описаних ігор. Певним чином я помилявся, але давайте по-порядку.

1. Відсутність варіативності проходження.
Забіг завжди йде по одному й тому ж маршруту. Завжди одні і ті ж локації. І хоч вони виглядають красиво, але через 10 годин гри набридає завжди пробігати Тартар - Асфодель - Елізіум - Храм, хочеться варіативності проходження, щоб була можливість самому побудувати маршрут, який приведе до фінального боса.

2. Вороги
З першого пункту плавно витікає другий: якщо немає варіативності локацій, то через певний проміжок часу всі противники приїдаються і стають нудними. Досить швидко вивчаються паттерни атак і поведінки. Вистачає кількох забігів, щоб звикнути до всіх противників. І далі гра перетворюється на побиття немовлят.

Це ж стосується і босів. Розробники намагались зробити, щоб на перших двох локаціях боси чергувались, але геймплейно їх атаки мало чим відрізняються одне від одного. Вивчивши атаки однієї гарпії на першій локації - ви автоматично вивчите паттерни інших двох. З другим босом така ж історія. Я не скажу, що боси не цікаві, але дещо простенькі, вони не кидають гравцю виклик.

3. Складність
У дзеркалі в кімнаті Загрея можна збільшити кількість воскресінь на один забіг до трьох, що повністю ламає баланс, адже це цілих 3 додаткових життя. Померти на босах з такою кількістю додаткових шансів майже неможливо, деяких з них можна просто "заклікати" і ігнорувати будь-які атаки.

Гра досить сильно пробачає помилки: багато місць, де можна відновити здоров'я чи заряди воскресіння, достатньо механік та можливостей уникати демеджу і до цього ж під час забігу можна зустріти персонажа, який просто так дасть гору бонусів після яких закінчити забіг лише питання часу.

Більшість цих проблем вирішує механіка пактів за що я дуже вдячний, бо казуальні гравці можуть сконцентруватися на сюжеті і просто досліджувати гру, а трайхардери мають можливість самостійно накидати собі ускладнень для гри і отримати більше нагород.

4. Дари
Загалом дари від богів досить цікавий елемент геймплею, який дає можливість збудувати білд під свій стиль гри: хочеться грати сейвово -> шукай дари від Афіни і Посейдона. Хочеться пробігати кімнати за секунди і вносити тонну АоЕ дамаги -> Гермес + Зевс ваш вибір. І варіантів є насправді достатньо. Шкода лише, що більшість з пропонованих дарів - це просто збільшення % дамагу від атаки, кидка чи особливої атаки + якийсь додатковий ефект в залежності від бога.

Загалом геймплей має багато нюансів, які для когось будуть плюсом, але для мене це більше мінус. Відчувається нестача контенту і дуже хочеться кілька DLC, які б дали більше зброї, противників, локацій, тощо. Можливо у майбутньому це все додасться. Не можу назвати гру сирою, але провести в ній сотні годин з такою кількістю контенту буде важко.

Висновок: Hades - досить цікава гра, яка створена з акцентом на сюжет, але при цьому має непогані геймплейні механіки, які цікаво досліджувати. Якщо у вас це перша гра в жанрі roguelike, тоді купуйте із впевненістю. Вона невибаглива до скілів, пробачає багато помилок, але дає прекрасний досвід і може стати чудовим трампліном у світ рогаликів :)

It's hard to say, but that's all. It's just a wonderful game, that gives me a lot of emotions: smiles, tears and just a happy moments.

⢸⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⠉⡷⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⢸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
⢸⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⡇⠀⠀⠀Are ya winning, son?
⢸⠀⠀⠀⠀⢀⠖⠒⠒⠒⢤⠀⠀⠀⠀ ⡇⠀⠀⠀⠀
⢸⠀⠀⣀⢤⣼⣀⡠⠤⠤⠼⠤⡄⠀ ⡇⠀⠀⠀
⢸⠀⠀⠑⡤⠤⡒⠒⠒⡊⠙⡏⠀⢀ ⡇
⢸⠀⠀⠀⠇⠀⣀⣀⣀⣀⢀⠧⠟⠁ ⡇
⢸⠀⠀⠀⠸⣀⠀⠀⠈⢉⠟⠓⠀⠀⠀ ⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⠈⢱⡖⠋⠁⠀⠀⠀⠀⠀ ⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⣠⢺⠧⢄⣀⠀⠀⣀⣀⠀⠀ ⡇
⢸⠀⠀⠀⣠⠃⢸⠀⠀⠈⠉⡽⠿⠯⡆⠀⡇
⢸⠀⠀⣰⠁⠀⢸⠀⠀⠀⠀⠉⠉⠉⠀⠀ ⡇
⢸⠀⠀⠣⠀⠀⢸⢄⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⠀⢸⠀⢇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⠀⡌⠀⠈⡆⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⢠⠃⠀⠀⡇⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⡇
⢸⠀⠀⠀⠀⢸⠀⠀⠀⠁⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⢸⠀

Skul: The Hero Slayer - интересная игра с хорошими идеями, но с плохой реализацией. Что я имею ввиду? В первую очередь от игры мы хочем получать удовольствие, но играя в эту игру получение удовольствия - это только 15% времени, ведь все остальное время мы гриндим кости для черепа или кристалы для улучшения характеристик. А нормальный забег получится только, если выпадет нормальный череп с которым будет приятно бегать. Я говорю именно о том, чтоб было приятно играть, а не о имбовых легендарных черепах, которые будут шотать комнаты за секунды.

Если коротко, то:
Плюсы:
1. Графика.
Действительно отличный пиксель-арт, хорошие анимации, неплохие фоны и сам визуал можно оценить на 8\10
2. Музыка.
Неплохая, но не более того. 5\10.
3. Интересная идея.
Очень крутая идея которую можно было очень круто обыграть банально дав игрокам возможность чаще получать хорошие черепа.

Минусы:
1. Очень много гринда.
Не нагриндив достаточно костей череп будет мусоркой, которая будет кое-как справляться с мобами в комнатах, но дальше 1-2 босса не зайдёт. Так же и с гриндом кристалов, т.к без достаточного количества характеристик прохождение комнат будет затруднительным.
2. Очень тупые паттерны поведения боссов.
Для меня боссы в Enter the Gungeon или Dead Cells являются идеалом того, как должны были выглядеть боссы. Поясняю: в условном етг за первый десяток забегов я уже понимаю, как устроены атаки у босса, как от них уклоняться и когда атаковать. С этой же игрой я до сих пор не понимаю, как доджить атаки кулаками у первого босса. Все сводится к тому, что надо найти хороший череп перед боссом или начинай забег заново. Конечно, можно пройти босса и с плохим черепом, но какое количество удовольствия я получу, от десятиминутного ковыряния палкой по боссу?

Первую половину игры будешь орать с пасхалок, а вторую - с того, на сколько сильно то, о чём говорят персонажи касается твоей жизни Т_Т

Terraria - це дивовижна гра...
Безліч мобів, боссів і NPS. Просто слів не вистачає, щоб сказати, яка це крута гра. Гру оцінюю в 10\10.
Всім, хто збрається купити однозначно рекомендую.

Тільки у Dota 2, можна дізнатись про сотню діагнозів, за перші 5 хвилин гри...
У Dota 2, можна зайти зранку і вийти в вчері...
Dota 2 - це дивовижна гра, про яку не подтрібно розказувати, потрібно просто зайти і ви вже не зможете з неї вийти!