Останні рецензії користувача Good Old Dummyboychik

Я таки переміг Дракулу. Він тут фінальний і дуже болючий бос. Особливо якщо граєш в соло. Для мене це єдиний варіант, бо скооперуватись для проходження(так, саме проходження) цієї гри на годин 50-60 майже нереально. Мінуси дорослого життя.
Але я не про це.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3255066442
V Rising - прекрасний гібрид виживача та ММО(в які я, через брак часу, ніколи не грав).
Ви починаєте пригоду голим та босим. І єдиний спосіб прогресувати - перемагати босів, котрих герой по нюху знаходить у відкритому світі. Боси - колишні герої та нечисть, темні прагнення яких дозволяють полювати на них без жалю.
Після поєдинку з босом та його демонстративного знекровлення відкриваються закляття однієї з шести шкіл магії та нові технології.
Тут в дію вступає крафт та збір ресурсів. Збирайте метали, висаджуйте рослини для алхімічної лабораторії, відновлюйте гербову зброю древніх вампірськи родів….
Перемогти боса на кілька рівнів вище за спорядження протагоніста - надзвичайно важко. Тому ми пролетимо увесь ігровий світ(доволі гарно збалансований та оформлений, з достатньо різноманітними біомами) вирізаючи кілотонни живих і не дуже суперників.
Однією з основних механік є власне вампіризм(obviously). Всі живі істоти тут мають групу грові(клас) та різний рівень її чистоти(1-100%). Випивши крові вченого - закляття стануть потужнішими та зменшать кулдауни. Кров воїна дозволить зменшувати шкоду, розбійника - підвищить крити і так далі. І залежно від чистоти крові ефект посилюватиметься. А на 100% всі попередні ефекти посиляться ще на чверть.
Але люди з такою кров’ю - рідкісні екземпляри. Тому їх бажано не вбивати. Для цього є клітки(які теж потрібно відкрити у бою). А ще з таких людей вийдуть чудові слуги. у кожного ж вампіра повинні бути слуги? Вони можуть ходити в експедиції та добувати ресурси, яких потрібно буде дуже багато.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3255065673
І таких нюансів у грі безліч… Здолайте проклятих паладинів, монстра місцевого франкенштейна, перевертнів, лісових демонів та генералів Дракули. Аби зустрітись з батьком всіх вампірів та показати хто тут в шериф у місті. Змінюйте форми(медведя, вовка, щура, павука, кажана), приручіть вампірського коня, вибудуйте величезний замок, котрий зустріне непрошених гостей за вашої відсутності та завоюйте таки цей сонячний(поки ще) світ. І так, не забувайте про крем від сонця, бо вдень вампіри прекрасно горять.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3255065792
Я придбав всі косметичні ДЛС і не шкодую. Особливо по мотивам Каслванії. Замок будувати приємно. Моральне задоволення перевищило жадібність. І можливість слухати місцеве аранжування Bloody tears в замку - це круто.

Цитата допису Tuong Lu Kim:

MongoRians? What a hell are mongoRians doing here?! F U mongoRians!!! Don't break down my wall! Get outta here!

Про плюси гри всі прекрасно знають. Не хвалив її тільки лінивий.
Я хотів би без спойлерів розповісти чому гра не настільки хороша, як могла б бути. Без ниття про історичні неточності бо гра - буквально павер-фентезі про збірний образ самураїв. Але не переймайтесь. Джин не кидатиме свій RAZR V3 замість кунаю після келиху віскі Yamazaki 12 річної витримки. Це ж не від Guerrilla Games гра.

• Основний сюжетний мотив - внутрішня боротьба головного героя. Він постійно розривається між честю самурая та методами ефективного винищення окупантів. Ну не гоже доблесному воїну отруювати свого ворога чи атакувати його уві сні. Але навідміну від РДР, ніякої шкали моралі у вас не буде. Що дивно зважаючи на круту, свого часу, особливість у inFamous від тих же сакер панч,де залежно від дій гравця звичайні НПС реагували на нього по різному. Змінювалось навіть місто, як і зовнішність героя.
  
• Більше того, вибору у гравця як вчинити у СЮЖЕТНИХ місіях не буде також. Сказали по стелсу - лізь накарачки. І навпаки, часом хочеться просто без зайвого задрочування вичистити фортецю, але союзики вже полетіли вперед і монголи заагрились. Ніяких моральних дилем у грі теж не буде, що дивно зважаючи на тон. Там же де їх намагались завезти - пробирає до мурашок через постановку, але сенсу в історії немає.
  
• Третій регіон відчувається огризком. Я розумію, що стилізувати зимовий терейн складніше, але виправданням не вважаю. Всі місії у ньому відчуваються диким забігом і сильно контрастують з першими двома.
  
• Сюжет короткий. Карта шикарна і наповнена активностями, але там можна було б розгорнути ще два основних сюжети. Банально не використовється купа класних локації. Цусіма не стає рідною гравцю.
  
• Якщо чистити карту гра дуже швидко стає занадто простою. А не чистити сенсу не має, адже цей відкритий світ надто приємний, щоб його скіпанути. Можна увімкнути летальний режим, де кожен удар смертельний. Але це вже дроч. Коли через мілішника залітаєш у фортецю де півтора-два десятки ворогів, щось та й прилетить.
  
• Немає можливості зберегти білди Джина. І це бісить. Для лучника - один костюм та шість модифікаторів-чармів. Для стелсу - інший костюм та чарми. А в грі як мінімум чотири білди потрібні для комфортної гри(ближній бій, лучник, чистий стелс, привид). І щоразу це все переклацувати бісить.
  Знаюча людина підказала що білди можна зберігати. І це окрема опція в меню. Логічно, блд. Тому це я просто 🦀
  
• Гра пропонує NG+ (в який я не полізу) де з’являється ще один рівень прокачки всіх обладунків, нова косметика та начебто підіймається складність. Але збереження прокачки робить Джина машиною для вирізання монголів в промислових масштабах. Не знаю як це забалансити, але не знали й Сакер Панч
  
• Складається враження що Джин воює в соло, особливо на Цусімі. Це трохи фіксять у доповненні острів Ікі, де у рандомних(а насправді не дуже то й рандомних) битвах на допомогу самураю приходять місцеві розбійники зі словами: ”ти звичайно кізяк самурайський, але це наш дім і ми його захищатимемо”. Відчувається якийсь вплив та партизанське об’єднання.
  
• Герой буквально деокуповує батьківщину, що найкраще виправдання чистки аванпостів котре я бачив в іграх. Було б непогано якби звільнені селяни(яких протягом гри прям дофіга) приєднувались до певних таборів біженців, чи вступали б до ополчення. Крапля менеджменту, яка сильно покращила б враження.
  
• Одноклітинний паркур позначеними камінцями в горах аж тіпав мене. Тут не вгору стік тримай, а трохи вбік. Та не туди. Камеру рівняй. Дуже кострубато. Додали аби розбавити геймплей. І щоб долізти до храмів з найкрутішими чармами він обов'язковий.

Це гра з ПС4, тому все загалом зрозуміло. Але від продовження я очікую суттєвих покращень

Рання думка
Грається дуже бадьоро. Нарешті вийшла з бета тесту в ЕГС. Оптимізація крута. На деку виглядає так же класно, як на десктопі. Загалом, якщо грали в першу частину та Ріптайд - друга неодмінно зайде. Вона передає рівно ті ж враження, що приносив оригінал + класний візуал. Такого вибухового опенінгу, як Who do you voоdoo be@tch немає, але музло непогане і Сем Бі з'являєтья майже одразу по сюжету. Даїнг лайт крутий, але дичина з дед айледнду, нажаль, його не зачепила(майже).
Персонажі стрьомнуваті, але це ж FPS, тому ок.
Однозначно раджу придбати, хоч української й нема.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3239519007
Після повного проходження з усіма ДЛС думка не змінилась. Дед Айленд 2 такий же веселий трешачок як і перша частина, до якої у мене доволі ніжні ностальгічні почуття. Найкраще грається, коли досягаєш максимального рівня і зомбі перестають скейлитись. Відповідно тоді й мільйони грошей внутрішньоігрових вже не настільки потрібні. У певні моменти дуже круто імплементований ліцензійний саундтрек, що я неймовірно схвалюю.
Більше половини гри пройшов на деку, і це було дуже комфортно. Прекрасна оптимізація та доволі "рівні" враження від всього процесу.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3234602920
Я отримав купу задоволення і затримався у грі на годин десять довше, ніж потрібно було для оперативного проходження. Інколи ловив себе на думці що просто бігаю та весело дірявлю голови зомбакам. З задоволенням пробіг би ще раз у коопі.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3239132141

Вау... Просто вау
Прекрасна гра. Не шедевральна. Але подача сюжету цікава, постановка прекрасна, а геймплей просто не дає відірватись. "Справжня" кінцівка емоційна та епічна. Загалом дуже круто.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3213972578
Девіз гри "не щолкай є#@лом". Не призначена для забігу суто по сюжету, доведеться чимало побігати. І звертати увагу на місцевість та навіть розмови. Ніяких забігів по знаках питання. В подорожах пішки вся суть. І фасттревелом літати між точками тут привілей і разове явище, а не основа переміщення світом. Багато віддано на дослідження гравцю і це...незвично. Та приємно.
Всім хто підхопив повісточку про "транзакції поламали гру!" передаю привіт. Всі предмети добуваються у грі в задуманому розробниками обсязі. Відміна зрадоньки. Нічого не поламано, гра - потенційний претендент на гру року. Занадто вже круті ігри релізять поки, аби сказати напевно.
Підкосить лише оптимізація. Це дуже боляче. Якщо маєте нормальний комп - раджу спробувати. Дуже самобутній досвід, котрий справді вартує сотні годин.
P.S. Це ще кращий симулятор Берсерка, аніж перша частина
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3215212474

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3186700527
З часів плейстейшенівської Sword of the samurai не відчував смертоносності катани. First Cut повертає ці відчуття. Один удар - один труп(є чуваки що живуть трохи довше, але від втрати крові й вони падають за кілька секунд). Бої надзвичайно напружені, адже у різних суперників різні стилі бою, а нападають вони і спереду, і ззаду. Механіка бою з розряду "легко засвоїти, важко опанувати". Три удари(верхній/середній/нижній+контратака), стільки ж напрямків для блоку(+ верхній зі спини) та можливість штовхнути суперника. З більшого це все. Але його більш ніж достатньо для утворення кривавого танку смерті. Кров тут, доречі, не лише для краси.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3186701074
Після успішного удару вона залишається на мечі, та при наступному ударі летить у його напрямку. Це можна використати аби засліпити суперника та нанести сакерпанч. Є й боси зі своїми особливостями.
Сюжет присутній, але ролі особливої не грає
Прекрасний візуальний стиль змушує просльозитись. Все на своєму місці.
Крім сюжетного режиму є дуелі, виживання і тому подібне. Плюс можливість використання додаткових ефектів. Можна зробити гру чорно білою, де лише кров відображатиметься червоним. Можна видати всім світлові мечі, котрі видають характерний звук, припікають рани та відчуваються спарвжніми(от так треба Jedi Survivor/Fallen Order)
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3186699872
Якщо коротко - шикарна гра для локального коопу чи портативу. Можна залипнути надовго. І коштує недорого. Тому раджу розімнутись перед Цусімою у First Cut: Samurai Duel
PS
На час гри не дивіться, дек без мережі не реєструє награні години.
https://gtm.you1.cn/storesteam/app/2193490/First_Cut_Samurai_Duel/

Якщо якась гра і заслуговує продовження - це Dragon’s Dogma.
Чимало ігор надихалось сетингом, створеним Кентаро Міурою. Це цікавий, але дуже темний світ, у якому ніхто не хотів би опинитись. Найпопулярніша - серія Дарк Соулз. Вони підрізали лор, естетику і загальну концепцію з босами. Але битви з ними не дуже близькі до першоджерела з усіма цими доджролами. Тут такого немає.
У Dragon’s Dogma прекрасна бойова система (навіть станом на сьогодні), що дозволяє видряпуватись на великих монстрів аби бити по незахищених місцях. Не колоси, але все ж приємно. Імпакт від ударів, пострілів і магії приємний.
Класи персонажа можна (і головне потрібно!) змінювати, протягом гри. Адже пасивки, що відкриваються з підвищенням рівня класу можна використовувати й змінивши клас.
Класи як хрестоматійні(воїн/лучник/маг) так і гібридні. Магічний-лучник просто топовий. Чисто арта проти ворогів-гуманоїдів.
Дивує впровадження системи пішаків у ті часи. Ви бігаєте з трьома напарниками(один створений власноруч та ще двоє з мережі чи від друзів). Ці напарники вчаться ефективно битись проти босів, та загалом прекрасно адаптуються під гравця. Мають певний характер та підказують у квестах, які вже проходили в інших світах. Часом підтуплюють, але дивлячись на дату виходу Dragon’s Dogma, хочеться висловити повагу людям, що кодили штучний інтелект.
Сюжет поки не дочистив, тому утримаюсь від остаточної оцінки. Але враження - “Мех, є і є.” Це чисто геймплейний продукт, і грається він бадьоро. Хоча система стаміни і переміщення світом не дуже здорова. Відкритий світ достатньо великий для свого часу та жанру. Оформлений нормально. Величезних босів можна фармити для покращення екіпірування, тому у грі є чим зайнятись надовго.
Є кілька персонажів та ситуацій, що є аллюзіями на Берсерк. Це тішить. У релізній версії були навіть обладунки та зброя Гатса та Гріфіта. Їх повирізали у перевиданні, але модом можна відновити файли.
Прекрасно працює на стімдеку і загалом доречна для портативної консолі.
Радий що ознайомився перед виходом другої частини. Хто ще не встиг - тижень залишився.
PS
На час гри не дивіться, дек без мережі не реєструє награні години.

And I'm feeling goooood
*Tum budoom, tudum budoom...*

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3022257985
П’ята Персона стала якісним стрибком уперед для ATLUS. Я не мав третьої плойки, достатньо довго аби зібрати комп, який витягнув емулятор. І занурився на тиждень у п’ятірку(навіть не Роял). Десь на середині одного з останніх данжів мене поклала на лопатки новина про порт на ПК. Я, чесно кажучи, й не розраховув вже.
Роял - колосальний апгрейд базової п’ятірки.

Стиль Персони 5 - бездоганний. Меню, джазові нотки саундтреку, шикарні бойові теми та, нарешті, гарна графіка створюють прекрасну естетичну симфонію. Назви персон ще ліпше підібрані під героїв. Гра довга та насичена. Хоча для людей, котрі шарять за попередні частини, багато соушл лінків та персонажів здаватимуться знайомими. Попередні історії тасуютья між персонажами п’ятірки. І це не те щоб погано. Вони якісні та цікаві. Швидко стають особистими.

Тепер основна тема - емансипація суспільства від глибинних проблем. Витримано баланс між депресивною трійкою та сонячною четвіркою(скільки б там не було туману). Протагоніст з друзями змінюватиме серця людей, одержимих темними прагненнями крадучи їх “скарб” з палацу. Скарб - матеріалізація темного прагнення у паралельному світі. Палац кожного з босів - максимально унікальний, і його ще потрібно знайти. Тому перед кожним “пограбуванням” відбувається розслідування. Фінал, як завжди - емоційний, з надривом. А потім ще один фінал. Вже версії Роял. Ще особистіший. Ще ліпше розкриває певних персонажів та несе глибоке відчуття сатисфакції.
П’ята частина найлегша з трилогії навіть на найвищому рівні складності. Бої мальовничі та безмежно стильні. Окрім крутих палаців у грі є й загальний данж суспільства. Місцевий аналог Тартарусу з третьої частини.

Persona 5 Royal легко любити, адже гра максимально комфортна.Хоча є специфічні місця, на яких її легко закинути. Так сталось зі мною та кількома знайомими. Це присутнє у всіх іграх серії. Але головне - повернутись та завершити, адже гра того варта. З нетерпінням чекаю на наступну номерну частину, адже спінофи дуже нестабільні.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3022257919
І на останок, зараз відбувається переклад Персона 5 на українську від Солов’їної команди.
Статус перекладу:
◦ Рядків оригіналу: 242610
◦ Українізовано рядків: 73146
◦ Готовність: 30,15%
І це прекрасно!

Вальхейм ще ніколи не був таким гарним!
Я звичайно утрирую, Enshrouded сильно відрізніється від творіння шведів:
- тут немає води. Що прикро і врізає деякі можливості тераморфінгу
- важить не півтора гіга та запускається не на будь якій прасці
- наявна система рівнів та перків (можна без проблем перекачатись )
- має нормальну бойову систему(з оп білдами магів)
- ширші можливості будівництва та крафту (хоча фізики та опору матеріалів дещо бракує)
- є NPC які видають квести (та й квести загалом)
- мережевий код прям не дуже. Часто дисконектить без явних причин. Виділений сервак коштує дорого (та й розкуплені). Жаль не одразу додумався локальний запустити. Це значно полегшило б життя.

Загалом - прекрасний виживач з приємною графікою в якому вже зараз досить багато контенту. Сподіваюсь розробники розвиватимуть гру й надалі.
Між Palworld і Enshrouded я зробив правильний вибір

Я був налаштований скептично ще з анонсу. Реюз модельок та анімацій є. І він кидається у вічі. А третю Персону я люблю. І вона ще ніколи не була такою гарною.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3173272824
Третя частина була для мене точкою входу в серію. А ще рятівним колом, що допомогло ATLUS залишитись на плаву. Вона була дивною, незвичною та досить таки складною для тринадцятирічного чувачка, котрий не грав раніше у JRPG. В оригіналі не було прямого керування напарниками. Лише стратегії поведінки. Про гайди по ф’юзу персон я не міг знати у 2007 і кожного суперника мусив досліджувати у бою. Та й пробігти увесь тартарус було неможливо за раз, адже герої втомлювались. І треба було слідкувати за їх станом.
Але я полюбив її. Стилістика, ШИКАРНА музика (досі мурашки від арії у Battle for Everyone's Souls), загальний фаталістичний мотив гри. Все грає свою роль у загальному сприйнятті. Це темна історія, у якій всі герої або зламані, або зламаються в процесі. Для того, щоб перебороти труднощі. Але доля їх непроста, це точно. Більшість соушл лінків, не пов’язаних з основними героями,теж наділені досить депресивним мотивом. Всюди смерть близьких, невиліковні хвороби, сімейне насильство, депресія і тд. Піднімаються теми суїциду і буллінгу. Якщо бачите в касті когось життєрадісного - його чекає певне ♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥.
Персонажі були хоч і шаблонні, але круті. В дусі часу. Дівчата цікаві та симпатичні (на мою думку, найкращі з сучасної трилогії Персон). Згодом їх архетипи та історії тасували для утворення вже канонічних вайфу з 4 та 5 частин. Тому за всі соціальні взаємодії та їх роль у майбутніх частинах, варто бути вдячним трійці. Мінусом було те, що чоловічу частину колективу SEES не наділили соушл лінками в оригіналі.(З’являються у версії портабл)
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3173702010
Все було чудово… до фіналу. Він бив по яйцях. І боляче. Якщо без спойлерів, то після фінальної битви відбувався таймскіп та тягуче підведення під fin. Музика змінювалась на варіації однієї мелодії, котра в самому кінці переходить у пісню Memories of You і ти переконуєш себе, що не плачеш. Це у “хорошій кінцівці”.
Версія FES, що вийшла за рік додавала чимало приколюх до базової трійки. Музика стала ще крутішою (хоча здавалося б, куди вже далі) Керування всіма членами команди значно спростило гру. Та основне - окрема кампанія за Айгіс, котра відбувалась після фіналу та давала власне відповіді. Що ж відбулось з героями SEES, як вони змирились з втратами та усвідомили результат фінального бою. Кампанію Answer багато хто недолюблює, але вона потрібна. Це терапія для зламаних персонажів оригіналу, що дозволить їх відпустити та йти далі.
Ще за рік вийшла версія Portable для ПСП. І це було дуже добре. Вони порізали 3д у переміщенні містом та школою та кілька катсцен, але натомість розширили гру вдвічі. Додалии жіночу версію протагоніста. І це не сучасні приколюхи з SJW. У фем героя були повністю нові соушл лінки(з можливістю врятувати одного з персонажів, що гинув в оригіналі), бойова тема, персона, інша кольорова тема меню. Додали більшість приколюх з версії FES. Це було круто. Але без кампанії-епілогу за Айгіс.
На хвилі успіху портів Персон на пк, розробники навіть випустили “ремастер” портативної версії. Він виявився просто фіговим нейромережевим апскейлом, що вартував мінімум зусиль. І продавався за ту ж ціну що й крута версія P4golden з віти.
Вже за кілька місяців відбувся гучний анонс P3Reload - повного ремастеру гри 2007 року.
У P3R були всі шанси стати тим самим ультимативним виданням. Рецепт мав бути простим:
- поставити трійку на рейки анрілу з графікою, як у п’ятій частині,
- додати контент FES,
- кампанію The Answer
- фемрут та соушл лінки з Portable.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3173272867
ATLUS вирішили чітернути та виконали перше, трохи другого та частину останнього. Але й тут не все так просто.
Вони додали чимало НОВОГО контенту. Зокрема й сюжетного. Є нові катсцени. Як анімешні так і на рушії. Завезли повноцінну озвучку для більшості діалогів. Ліпше розкрили антагоністів персонаюзерів. Виправили проблему з соушл лінками хлопців, додавши можливість потусити з ними та дізнатись історії у серії з п’яти лінкд івентів. Хоч і без прогресії в арканах. Але повноцінно розкриваючи їх персонажів. Це найближче, з того що можна було взяти з фем руту.
Нова музика…Тут все дуже складно. Нові композиції класні (хоч опенінг і не потрапляє у тему, на відміну від опенінгів всіх попередніх ітерацій трійки). Ремікси старих 50/50. Є дуже вбогі, де прям вся енергетика мимо /Mass Destruction, When The Moon’s Reaching Stars/. Є й достойні /Changing Seasons, Tranquillity/. Бойові теми нова виконавиця не витягує. Ніби в півсили, там де потрібен надрив.
Сильно бракує можливості змінити bgm у тартарусі (що було раніше, крвмт!). DLCшні косюми не змінюють бойову тему як у п’ятірці (її можна змінити у меню). Але битись під тему з фінальної битви P5R проти чергового біча…ну такоє, якщо чесно. Сам тартарус покращили трохи, додали проходи Монад(алюзія на складний данж з FES) але це все таке ж пісне ♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥.(У третій частині єдиний данж на 264 поверхи, що відкриваються поступово) Ідея вже давно знайшла розвиток у наступних частинах серії. А ще Релоуд - легка. Не настільки як P5R, та все ж. Тут додали персонажам Теургію - сигнатурні муви, шкала яких накопичується від різних дій для кожного персонажа. Всі теургії круто анімовані, а в гг їх ще й багато. АЛЕ…. Найлегший виніс ріпера(бос, що повторюється у всій трилогії). Тут навіть є атака, що ваншотить його…А якщо використовувати DLCшних персон - взагалі смішно. Сатанаєль ледь не максимального рівня при першому ж відвідуванні Вельветової кімнати вбиває будь-який челендж. Гра проста й без нього. Єдиний виклик - опціональний бій з Елізабет.

Новий контент класний. Але все ще не повний. І це прикро. Справді прикро. Ті в кого є Burn My Dread в плейлисті вже й так придбали гру. Для людей після п’ятої частини третя здасться нудною. І я їх розумію. Але для знайомства з серією - це найкращий варіант, адже далі буде краще. Хоча трійка у моєму особистому рейтингу й вище за четверту частину. І допоки у фінальній битві гратиме Battle for everyone's souls, а за нею бойова версія Burn My Dread - я щасливий. Хоч поки і answerless.

P.S. Гудять чутки, що The Answer додадуть у вигляді DLC. Та й трофей з Елізабет натакає на це. Тому відчуваю стриманий, але все ж оптимізм. Reload все ще може стати ультимативним виданням.