Recente recensies door Good Old Dummyboychik

Дуже натягнуте "ТАК". Просто не хочу бути серед рсн, що спавнять негативними відгуками.
Починається все дуже бадьоро і виглядає наче як непогано оптимізовано. Але у першому ж поселенні гра навіть не ставить на коліна залізо( з чим у неї решту часу проблем немає), а просто вмирає.
Баги зі спавном ворогів і регдолом я зауважував. Це не так страшно. Проблем технічного плану багато. Буду писати виключно про те, з чим особисто зіткнувся, а не все що є в інтернеті.

• Квестові нпс можуть повиснути. Просто перестати розмовляти. І кнопка взаємодії зникає. Інколи навіть двері в їх кабінети стають недоступними;
  
• Предмети провалювались в текстури. Інколи важливі. Сейвскам ніхто не забороняв;
  
• Інтерфейс часом зникає повністю. При стандартних налаштуваннях. І повертається лише після перезавантаження гри;
  
• Дуже вибіркова фізика предметів. Фізику я в іграх люблю, але тут вона працює поки кривувато.
  
• І моє улюблене. Стан псі опромінення мені софтлокнув гру. Шаройоблячись зоною, я десь хапанув опромінення. Наче все було нормас, але почали спавнитись сталкери-фантоми. Ніхто крім гравця їх не бачить, вони респавняться по кд і дамажать. Плюс постійний стан не дозволяє спати, а під час бою(який майже постійно) заходити в торгові локації. Знайшов кілька псі блокаторів, що на час знімають ефект опромінення. Але цих блокаторів дуже мало. По кд їх пити не вийде. Стан не спадає після сну, чи зі знахідкою броні з псі опором. Або рестарт і в смітник 15 годин прогресу, або консольна команда на псі блокатори. Тод Говард пишався б мною. Так я почав ролплеїти психа наркомана, бо в грі буквально щохвилини закидаюсь таблами, щоб не спавнились вороги за спиною.;

Минуло дофігіща років, а серед предметів харчування сталкерів ковбаса, хліб, тушонка і згущик. Якось таке собі. До живості світу не додає балів. Хоча локації оформлені класно та інколи розповідають історії чисто візуалом.
Обличчя нпс виглядають мега схожими один до одного, якщо це не прям лідер фракції. Унікальних дуже мало.
Часу на виконання квестів більше немає. Принаймні я не провалював ще їх. Ніхто нікуди не поспішає. Я ненавиджу завдання на час, тому це наче мав би бути плюс. Але такий підхід трохи б’є по зануренню в атмосферу(заради чого наче як і грають в сталкери, тут я не експерт) своєю прямолінійною ігровою умовністю.
По багатьох фразах діалогів видно, що сценарій писали руцькою і перекладали. Я не граммар наці, та й сам не надто літературно розмовляю, але деякі фрази неприємно ріжуть вухо.
Світ великий, але в ньому ніхто не живе. От показують статного дядька, що живе тут купу років. Але в його будинку - бомжатник: перекинута шафа, валяється чайник якийсь на підлозі, купи сміття. Не розумію цього. Приблизно як в фолаутах, де люди десятиліттями живуть у звалищах. Хоча навіть там люди згадували, що вони гомо сапіенс та подекуди будували щось нове, обживаючись у світі.
Стволи хороші, їх багато. Ганплей не геніальний, але непоганий. Дробовики класні. Хіба зношується зброя занадто швидко, а ремонтується дорого.
Мені вистачило заліза для комфортної гри(коли гра не вирішувала, що їй час померти).
5900х і 4070 вивозили десь 100-140 кадрів в fhd з длсс на якість і фреймгеном(який тут, на диво, не так вже й замилює).
Чи виправдані такі апетити гри? Вона по-справжньому некстгенова. Тому швидше так, ніж ні. Але чи прийнятно, коли гру розробляють більше десяти років, а вона що далі граєш то більше розвалюється? Питання риторичне. Я грав у зламані ігри і це не найгірша з них. Сподіваюсь це все добро попатчать і пофіксять, бо грати цікаво. Але мій досвід і перші враження поки не надто приємні.

Я люблю проекти студії ATLUS. Їх сюжети, тематику, персонажів, лор і аудіо-візуальну складову. Коли я вперше почув про нове АйПі від них - був у захваті. Metaphor ReFantazio - їх найкраще творіння. Квінтесенція десятиліть їх зусиль та напрацювань. Для мене особисто - гра року, й не лише цього. Не сиквел/римейк/ремастер/ребут чи ще яка мура. Нова гра. Від Атлусів. Майже не вірю в ці слова.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3358918358
Гра розбита на локації п’яти великих міст та данжі. Після прологу група героїв подорожуватиме світом, виконуючи завдання контесту за корону та готуючи повернення принца. Заодно допомагатимуть всім зустрічним, аби підняти рейтинг. Гра розбита на календарні дні, протягом більшості яких, гравець обирає чим зайнятись:

• піти в данж (перед цим не зайвим буде придбати у місцевого брокера інформацію про ворогів, яких там можна зустріти);
  
• розвивати соціальні характеристики(королівські чесноти) читаючи книги, відвідуючи колізей, проводячи дебати з конкурентами чи ще десятками способів;
  
• провести час з персонажами, аби прокачати з ними зв’язок і отримати доступ до нових чи вдосконалених архетипів на пару з корисними бонусами;

Всі ці дії, як і подорож до нових місцин займають час, а інколи й прив’язані до дня та вечора. Тому потрібно обирати що ж нагальніше в даний момент.
Після тижня-двох проведених за цим, наступає черговий сюжетний дедлайн і секція де гравець не розпоряджається вільним часом і виконує основне завдання.
Метафор - не ідеальна гра. В кмітливих японців відбувається технологічний застій. Все що стосується мистецької та чисто геймплейної сторони - на найвищому рівні. А от реюз моделей персонажів, анімацій руху, айдл анімацій та низька деталізація масовки вже вкотре - напрягають.
Патчі якось криво ставляться. Простіше перевстановити гру цілком. Думаю це заслуга кривої імплементації Denuvo.
Рушій досить паскудно працює з антиаліайзінгом, що виїдає очі. Рішення є: непоганий решейд з нексусу та брутфорс у вигляді збільшення скейлу рендеру гри. Перше - не ідеальне, друге - вимагає невиправданих потужностей заліза. Якщо поєднати - виглядає гарно. Але технічні проблеми навіть приблизно не такі, як з демоверсією. Гра нормально працює навіть на Деку зі збільшенням рендерскейлу в 30 кадрах. Трохи підбішує наявність у аніме вставках 3D елементів. Б’є по атмосфері. По мінусах все.
Шикарні персонажі. Особливо другорядні. В історії студії, яка славиться прописаними персонажами, зауважу. Місцеві соушл лінки нарешті відійшли від проблем підлітків, котрі не знають, що їм робити з життям. Хоча популярна співачка тут є, визнаю. Але її проблема трохи глибша за те що вона не знає чи хоче й далі бути місцевим айдолом. У місцевих племен нелюдів (бо люди тут - гротескні монстри, як в Атаці титанів) зазвичай серйозні проблеми, котрі й допомагає вирішити головний герой. Наскільки серйозними можуть бути проблеми у темному фентезі. Аристократ, що зустрічає колишніх підданих його сім'ї, бомжуючими у столиці після знищення їх селища Людьми. Невтішний батько, чийого маленького сина забили до смерті при погромі. Дівчина з закритого релігійного народу, котру все життя готували стати жертвою дракона. Зневірений лицар, що присвятила життя пошуку вбивць маленького принца. І це тільки кілька напарників. А чого вартує місцевий аферист Алонзо чи брати вовченки Фіделіо та Базиліо з ірландським акцентом …
Романів, як таких, немає. Хоча стосунки героя з деякими персонажами набагато глибші за чергове “i love you” від школярки, котра ні з ким не спілкувалась у своєму житті. Тому тут все в порядку.
Глибокий та інтригуючий сюжет, крутиться навколо теми расизму. Місцева імперія не надто вивозить смерть короля. Раси ворогують, з більшого зневажають одна одну. Але прощальним “подарунком” короля стає закляття, що повинно було захистити його сина та забезпечити народну підтримку нового лідера. Тому ці землі чекають перші за їх історію вибори. І лише народна підтримка, котру відслідковує з неба величезна палаюча кам’яна голова мертвого монарха, може привести на трон нового кандидата. Але це все потім. Інтриги, скандали, підстави, вбивства. Буде все.
Герой постійно гортає заборонену місцевими церковниками книгу, у котрій описане ідеальне суспільство без расизму, забобонів та обмежень. Де всі вільні та займають свої місця у суспільстві, працюючи на його користь. Все це зображає світ схожий на наш, сучасний. Але описаний прикрашено і з недомовками про стан речей насправді.
Гра розкриє зв’язок цієї утопії зі світом у якому розгортається дія Рефантазії. Це буде епічно.
Постановка в грі крута. Катсцени на рушії та аніме вставки підкріплюють силу ключових моментів. Інколи трохи наївно, але дуже емоційно та пам’ятно.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3349261111
Бойова система не відстає. Глибока та гнучка. Досвід Shin Megami Tensei 5 дався взнаки і, пройшовши курс анаболічних стероїдів, увірвався в кімнату. Нюансів та особливостей багато. Атлуси залишили в спокої демонів та персон, презентувавши Архетипи. Архетипи прокачуються, еволюціонують з прогресією в соушл лінках (тричі, а базовий для кожного персонажа - чотири рази) та успадковують скіли від попередньо вивчених класів. Більше не потрібно робити компромісів, обираючи класного персонажа замість корисного в даний момент.
У різних архетипів є потужні скіли взаємодії між собою, що використовують два ходи. І їх комбінацій багато. Є ачівка за використання п’ятдесяти різних. Скільки їх всього - поняття не маю. Вони відчутно виручають.
Бої досить складні. Моби б’ють боляче і невдалий вибір дій швидко призведе до екрану FANTASY is DEAD . При чому не залежно від етапу гри, рівня та екіпірування. Моби тут вміють попустити, якщо зазнаєшся. Як же прекрасно що в данжах є автосейв, коли відкриваєш якусь скриню. Він суттєво економить час, який йшов на злиту в унітаз прогресію при випадковій смерті.
Менеджмент сильних сторін архетипів та слабкостей суперників все ще ключ до перемоги. Адже якщо втрапити на резист чи, не дай Боже, на рефлект виду шкоди, ходи відведені на атаку зникнуть. Це ж працює і проти ворогів. Плюс є навички що спричиняють слабкість у ворогів до стихій чи типу шкоди. Корисно в боях проти виродків з купою резистів.
Як я вже писав вище, все що стосується арту, спрайтів, стилістики та оформлення - неймовірно високого рівня. Атлуси знову підняли планку. Але що з музикою? Спочатку я її не засмакував. Тому взяв длс з бойовою темою першої персони. Але згодом зрозумів, що попсові бенґери тут не дуже доречні. Тому оркестровий саунд я закотирував, а в пікових моментах неіронічно просльозився. Люди, що працювали над саунд дизайном - великі молодці. Музика, що звучить підчас битви з Луісом вибухає і пробиває до мурашок. З другої хвилини звучить те, що характеризує для мене всю гру, а ще за тридцять секунд епік божественного рівня:
https://music.youtube.com/watch?v=Ob7wTROGwFk&si=4NySG25dFZ2L90I7
Емоційний резонанс не гірший за шикарні No hypocrisy з СМТ5, Battle for everyone’s soul, I’ll face myself чи Throw away your mask з сучасної трилогії Персон. Хіба п’ята чітерить вокалом.
Це моя улюблена гра Атлусів. А в їх гри я граю давно і люблю. Сильно. Якщо у вас немає критичного несприйняття аніме, то це шедевр і хіт. До проходження обов’язковий. Це краще з того, що може запропонувати жанр на сьогодні і Атлуси, як студія. Подарунок для всіх фанатів до 35-річчя ATLUS і мені особисто на тридцятий день народження. За рік-два вони, звичайно ж, анонсують якесь голден роял релоуд едішн. І я його візьму та пройду гру ще раз. Ціна може відлякати. Але це повноцінний шедевр від мастодонтів жанру на багато годин. Вартий кожної гривні.

Гра повернула мене в дитинство, коли я нарізав собі диски на другу плейстейшн. TDK або Verbatim, бо за легендою, з ними лазер довше жив. Хоча його всеодно двічі міняли. Я щоразу знайомився з чимось новим. Одного разу до моїх малих рученят докотився образ диску гри Okami. І я закохався в неї. Тамтешній селшейдінг, стилізація і революційне малювання пензлем, щоб юзати магію - просто знесли мені дах. Жаль що вона постаріла вкрай погано.
Йшов час, я набирався досвіду і ігри все рідше мене дивували по-справжньому.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3355202280
Так, ця гра - тавер дефенс у своєму ядрі. Але це лише генплан. Погляньте на фасад та планування. А ще ж є підвал! Щось мене несе, крч.
Це фентезійна стратегія в сетингу японського фольклору, де найсильніший юніт - власне гравець (нагадало ті секції з Брутал Ледженд, якби їх не наркомани робили). Але він один, а демонів (яких тут називають сіте) багацько. Тому герой вербує селян, призначає їм за місцеву валюту клас та віддає накази на полі бою. Класів дванадцять, всі зі своїми особливостями та призначеннями. Нові класи здобуваються після перемоги над босами. І суперники тут колоритні. Мені принаймні дуже сподобались. На першому проходженні баланс вивірений настільки, що криворукий я лише на останньому підзавис. Але спробував інші тактики і все спрацювало.
Прокачується і герой. Два стилі бою - заснований на церемоніальному танці та більш класичний, самурайський. Кільканадцять активних скілів(одночасно використовувати не більше трьох) та просто дофігіща модифікаторів, оформлених у вигляді класних статуеток, котрі треба відкривати за челенджі. Модифікатори є як бойові, так і просто мемні. Є й названий в честь вовчиці з Окамі. Він залишає за героєм слід з квітів. Інший забирає можливість бити, а натомість герой виконує по комбінаціях танець і тому подібне. Є й модифікатори що ускладнюють гру. Тому тут все на любителя підлаштувати під себе.
Одним словом, простору для кастомізації та білдобудування - багато.
Сюжет досить простий, але гарно поданий. На священну гору напливають демони аби захопити богиню Йоширо, що оберігає людство. По дорозі до верхівки, сіте оскверняють всі храми та поселення на горі. Але не богиню. Вона викликає свого слугу Со, за якого ми й граємо. Вдвох вони спускаються до підніжжя, знімаючи прокляття, та долаючи сильних демонів-босів. Це, в основному, й все. Катсцени дуже гарно зрежисовані. Діалогів немає, все подається через візуал.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3355202168

• Перший тип місій - забезпечити перехід богині з точки А і точку Б. Інколи з розгалуженнями. Протягом дня необхідно прочесати локацію, зняти скверну з місцевості та селян(так тут вони й вербуються) відновити оборонні укріплення та пошукати секрети. Вночі починається штурм, підчас якого необхідно захистити богиню. Грається весело, інколи напружено. Умови змінюються, гравцеві підкидають щось нове, аби розкрити сильні сторони юнітів та особливості суперників. І так через дві локації очищається пункт на карті гори. Але на цьому гравець не прощається з ним. Адже місцина постраждала, храми зруйновані, хати повалили, худоба голодна. Треба відбудувати. Такий невеличкий щоденний менеджмент обмеженим ресурсом мешканців приємно розбавляє геймплей, приносить ресурси для прокачки і дає видихнути. А ще можна погладити песиків/котиків/свинок/корівок і почастувати богиню якимсь новим десертиком. НАЙС
  У десерту буде опис з інгредієнтами, особливостями, культурним значенням та 3d моделькою. А щоб його розблокувати, необхідно ремонтувати пошкоджені демонами магазинчики, біля яких часто тусуються коти.
  
• Другий тип місій - босбатли. Вони короткі та напружені. Не завжди, але мені сподобалось. Тут немає окремої підготовки. Гравця “висаджують” на арену з певною кількістю селян без класу, та невеличким ресурсом для придбання класів. Решту треба було заготувати заздалегідь, хе-хе. Під кінець йде бос раш. Але всерйоз мене зміг зупинити тільки фінальний бос.
  
• Після фінального боса прямий шлях в НГ+. Я це діло не дуже люблю чи поважаю, особливо коли справжня кінцівка тільки після повторного проходження. Але тут…ну я не проти ще раз пройти. Ще й з новими челенджами та можливостями розкрити особливості класів.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3350266952
Гра - майже злочинно гарна. І це не тільки Реенджін. Не брехатиму, технологічно гра класна. Всі ці длсс і генерації кадрів з рейтрейсінгами. Воно гарно. Але в першу чергу стиль та анімації. Виглядають вони реально топово. Навіть моя дружина, що не надто іграми захоплюється, дуже високо оцінила роботу аніматорів. Рухи дуже плавні, природні і якісь…живі чи що. Одним словом я зловив той же екстаз, що й колись від Окамі.
Звук приємний. Музика підходить обстановці. Це дуже приємний продукт з точки зору зображення та звуку. А геймплей тут зрозумілий та ідеально підходить для середньої тривалості проходження в 16 годин. Цю гру я запам’ятаю на довше, ніж цьогорічне перевидання дрочильні-Цусіми. Її я взагалі, що більше згадую, то менше вона мені подобається. Що те, що те - фентезі, гарне та наче як приємне. Але ця гра принесла мені щось нове. В що я давно вже не грав. Чого хотів, навіть не усвідомлюючи - свіжі враження.
Мою позицію ви зрозуміли. Варто . Кепком, хоча й паскуди, але вміють в ігри. Точніше ті, хто на них працюють, інколи вміють в ігри. Тут є купа маленьких штрихів що волають про те, як кайфували і горіли ідеєю розробники. В них вийшло.
Відлякати може лише ціна. Так, це забагато для експерименту. Але воно того варте. А якщо не впевнені - можете спробувати через геймпас. Це хороша пропозиція. Особливо аби згадати час, коли тільки знайомились з іграми і кожна приносила новизну та освіжаючий бриз майбутнього. Коли воно ще не набуло теперішніх апокаліптичних тонів.
Андрієві вдячний за подарунок. Сам не очікував що так скоро пройду.

ВР ігри можна оцінити доволі швидко. І ця мені ЗАЙШЛА. Так, я люблю рогалики.
Дуже крута гра для підвищення фізичної активності хоча б кількісно. Особливо після сидячої роботи.
Назва не бреше - стомлюєшся швидко. Рубали в неї вдвох з другом. По одному рану, як в старі добрі часи. Так ще можна жити, бо самотужки довго не пограєш. Ну й подивитись як зі сторони виглядає гравець в Until You Fall - безцінно.
Скіл у ВР специфічне поняття, але тут застосовне на всі сто. Можна звичайно просто вкачати зброю, але реакція все ще рятує. А бос , принаймні перший, був для мене серйозним викликом.
Досить багато зброї зі своїми особливостями. Від магічних амулетів та мечів до дворучних сокир (поки моя улюблена). Вважаю абсолютним мастхевом.

Рогалик про рукопашні бої в мехах на аренах. Переміщається мех як горила (опираючись на передні лапи). Багато нюансів зав'язаних на інерції руху. Є прикольні апгрейди. Наявний тайменеджмент між боями, вибір спонсорів. Кожен має вимоги, але й пропонує свій вид апгрейдів. Є наче й сюжет що подається у вигляді дуже стильового коміксу.
За годину інтенсивних боїв з робопсами і жуками, дійшов до боса-меха. Весело. Але боляче. Колись займався боксом і згадав рухи, але рухи специфічні, тому закріпило на три дні з незвички. Дуже інтенсивна гра. Для знайомтва з ВР може навіть занадто, але рекомендую спробувати.
Крутий візуал, музика і процес.

Виглядає нормально, але серед ВР рогаликів є набагато веселіші ігри. Та й сетинг першої світової з окопною війною і демонами не надихає, а радше заганяє в депресуху. Фізична взаємодія непогана, але не більше. Посередня по всіх параметрах.
Я повернув гру навіть зважаючи що взяв зі знижкою, бо бажання повертатись після першої ж сесії не з'явилось. Можливо далі вона перетворюється в щось неймовірно круте, але я не чекатиму цього.

Костюми - мех.
Але от БГМ - просто шикарний. Атлуси знають як мене розвести
https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=Xb4PX3rPg6o&ab_channel=PSC

Так, я вже проходив нелегальну версію цієї гри у 2021 році. Але вона мені настільки зайшла, а розробники так її підтримували після релізу, що з чистим серцем придбав у стімі. Дочекався релізу третього доповнення та з задоволенням пройшов ще раз, через три роки
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3316928845
У Riftbreaker вам доведеться майже в соло розвідати та підготувати до колонізації цілу планету - Галатею 37. І цей процес затягує. Ні, не так - ЗАТЯГУЄ. Менеджмент ресурсів, гео та біо розвідка у різноманітних біомах та постійні сутички з місцевою агресивною і не дуже флорою та фауною не дають розслабитись майже до фінальних титрів.
Головна героїня, так тут граємо за дует жінки та меха з ШІ, просто чудова. Ешлі Новак прекрасно розкривається в переговорах з містером Ріґзом(саме так звуть меха). Вона допитлива і вперта, як і повинно бути у першовідкривача. Припускається помилок але вчиться на них. Має минуле і плани на майбутнє. Відчувається живою. Ріґз теж прогресує у взаємодії з пілотом. Стає більш людяним та вчиться багатьом простим речам. Коли Ешлі загрожує небезпека - готовий пожертвувати собою, а з фейлів героїні навіть саркастично насміхається.
Голіруч багато не навоюєш, тому тут наявний дуже широкий арсенал засобів знищення - від механічних кулаків до міні ядерних боєголовок та мортир. Ріґз може швидко перемикатись між трьома озброєннями в кожній руці(всього шість). “Стволи” мають різні рівні якості. Що вищий - то більше модулів апгрейдів можна у них помістити. Просто реактивна ракетниця - це чудово, але що якщо збільшити швидкість стрільби, додати ракетам самонаведення та збільшити радіус вибуху кожної? А в другу руку взяти мініган? - Демократія
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3283384916
Окрім озброєння в меха можна вбудовувати апгрейди. Як банальне підвищення площі сканування та збільшення броні до повноцінних захисних та атакуючих безпілотників, що кружлятимуть роєм навколо Ріґза. Але що якщо ворогів сотні?(доволі часте тут явище). Турелі, башти, стіни. Продумана оборона бази, аванпосту чи просто видобувального обладнання дозволить не метатись картою, як тасманський диявол з луні тьюнз. Тут арсенал теж надзвичайно багатий і різноманітний. І в башти теж можна вставляти модулі для апгрейду.
Все це потребує досліджень нових технологій та залучення різноманітних матеріалів. Тому менеджменту та будівництва в грі більш ніж достатньо. Це не Анно з її десятками виробничих ліній, але розраховувати виробничі спроможності з застосуванням калькулятору іноді треба.
Всі три доповнення вводять нові сюжетні лінії, біоми, матеріали, зброю та турелі. Їх можна проходити(4-6 год кожне) до завершення основної кампанії та використовувати нові технології. Всі доповнення досить класні та вартують своїх грошей. Біоми справді нові. Змушують гравця адаптуватись та грати за місцевими правилами. Це додає різноманіття. А ще в кінці доповнень дають шанс занапастити людство)
Розробники активно підтримують гру та зараз в бета тесті запускають кооп. Це буде круто, але я вже певно пас. Награвся.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3283385244
Технічно гра не пасе задніх. Такого бенчмарку для продуктивності проца я вже давно не зустрічав. Хіба якийсь Тотал Вор з нових. Все дуже яскраво, барвисто, з новомодними технологіями та променями. Місцевість круто руйнується у ядерних грибках. Дуже гарно. Вимагає добротного залізяччя.
Однозначно, так. Це чудова гра. Неіронічно люблю виживачі, тавер дефенси і ланцюжки виробництва. А тут це все та ще й відбиття масивних орд ворогів. Дуже круто. Хіба сідати потрібно одразу на весь день, бо відірватись неможливо. Якщо ви прохолодно ставитесь до суміші цих жанрів - спробуйте Riftbreaker. Він розпалить ваші почуття

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3314677790
Це бюджетна гра. Вона крива, коса та неоптимізована. Технічних проблем дуже багато, а коли йде дощ - картинку просто рве на шмаття. Але вона мені сподобалась. Це один з тих випадків коли продукт просто спричиняє that feel. Нічого надзвичайного, але в простоті криється кілька приємних годин геймплею. І коротка, але зрозуміла всім людям історія.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3315367774
Я люблю тварин і на історії з летючим китом (останнім у своєму роді та дуже сумним) мене порвало трошки. Він любить гратись з яскравим світлом та обожнює поїзди. Не хотілось його відпускати.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3315366084
Не знаю наскільки можна рекомендувати цю гру, але мені ці кілька годин видались приємними і дуже атмосферними(я тримався скільки міг, щоб не сказати це слово).

Це нейтральна оцінка, що тяжіє до позитивної.
Я не грав свого часу в Мертвий космос. Він був стрьомний, а я не любив хорори.
Тому новини про Калісто протокол сприймав дуже прохолодно. Хоча й подобалась історя про творця, якому дають шанс створити те, що він хотів правильно. Але реліз гри сильно нашкодив репутації. Історія з неіграбельною версією через невірно закинутий файлик в білд гри - просто мем. Але згодом все пофіксили, випустили ДЛС і дали добрячу знижку. І я занурився в ЦЕ:
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3177386848
Перше на що варто звернути увагу - гра просто неймовірно гарна та технологічна. Відчуття ніби в обличчя кидають грошима. Бюджет йшов на графон. Хороший мокап і відсутність ефекту зловісної долини. Єдина претензія до візуалу - відверті вузькі проходи через які герой дуууже повільно повзе для підвантаження рівнів. Вони застаріли і бісять. Особливо після розмов про ультра мега турбо ссд і нуль завантажень. Після Калісто я пограв в римейк Дед спейсу і чітко бачу що механіки, взаємодія та інтерфейс підрізані з “материнської серії”. Але там були некроморфи, яких я досі побоююсь. Тут же дженерік зомбі з модифікаціями, як у п’ятому резику. Це перший суттєвий мінус. Вороги небезпечні, але нудні.І різноманіття нуль. Немає панічної атаки, як від некроморфів, що вперто відмовлялись помирати. Тут виродки полюбляють мутувати, якщо їх оперативно не “виносити”. Їх потрібно грамотно чистити, але якщо місцевих русаків забагато - вони просто не залишать шансів. Втекти - не вийде через керування. Тому вступивши в бій, варіантів окрім перемогти немає. А хілка використовується так довго, що в бою її ніяк не використаєш. Зброї достатньо, вона має хорошу систему апгрейду. Не вся вона корисна, а набої нормально з'являються лише у фінальній третині гри. До того часу розбиратись доводиться, в основному, рукопашним боєм кийком. Він реалізований доволі незвично: ухиляння та напрям удару керується через стіки. В цю гру дуже бажано грати на геймпаді. Прикольний та незвичний досвід, який ніхто не поспішає переймати. А, і ще одне: фічі дуалсенсу не реалізовані в пк версії. Соні хоче грошиків зі стіму, а на гравців якось цейво, ну ви зроуміли. От настільки пох було.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3187812961
Сюжет - мех. Нічим не зачепив. Дженерік сайфай хоррор в стилі Чужого. Без неочікуваних поворотів (хоча нагнітали, ніби тут зараз таке буде, йойойо). Актори намагаються грати, і графіка дозволяє передавати емоції адекватно. Хоча грати тут не дуже є що. Виглядає, як фанфік де намішали космічних далекобійників-контрабандистів, експерименти на колоністах, біологічну зброю, злі мегакорпорації, виведення надлюдини заграванням з геномом та втечу з тюрячки. Лор мав би подаватись записками та аудіозаписами, але слухати їх не завжди є час. Та й сенсу немає, бо більшість записів - прощальні записки людей загнаних в кут. Фінал абсолютно розчаровує своєю відкритістю.
Доповнення трохи згладжує враження хоч і наганяє шизи головному герою. Нагадало улюблений епізод love,death & robots - Beyond The Aquila Rift. Кінець очікуваний і реалістичний.
https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3177924923
Українізатор є. На момент мого проходження якість була 50/50. Десь занадто машинно. Але навіть мої зауваження автор українізатору VladNekо фіксив, тому грати з ним є сенс.
Якщо вам дуже бракує в житті сувайвал горору в сайфайному сетингу - дайте грі шанс, але не за фулпрайс, звісно ж. Продовження історії не буде і це, напевно, добре. Я пройшов гру і одразу про неї забув. Чисто випадково згадав, що так і не написав огляд після новини про викуп прав на ХайФай Раш Крафтонами.