Recent reviews by 🍯Мед і Сіль🧂

Це історія про милі, ніжні, трепетні й трішки... Токсичні відносини :)

Але це додає життєвості у стосунки між героїнею і героєм, демонструє складний шлях майже від ненависті до щирої любові. І ця подорож варта того аби у неї зануритися ✨

Дякую за чудову гру! Чекатиму на наступні ігри :з

Яке ж це лайно. Мені настільки шкода витраченого часу й нервів на цю лайняну гру, що навіть пояснювати чому вона жахлива не буду. Просто повірте на слово й не купуйте її. Навіть заради української локалізації. Бо вона тут настільки ж лайняна, як і сама гра.

Є три способи запобігти стресові:
1. Відпочити на тропічному острові.
2. Гладити котів.
3. Мати гроші.

Якщо це все поєднати, то вийде ця гра. Відпочинь на острові з котами дешево й сердито)

Якщо Париж виглядає не так, то чому всі туди їздять?

Зараз зима. І в грі зима. В мене є коти. І в грі є коти. Я знаходжу вдома котів у всіх щілинах і тут так само! Тицяю на котів у житті й тут, а вони нявкають. Неймовірна реалістичність - тільки без подряпин!

Певно, я надто багато очікувала від цієї гри, або ж проходила її зовсім не в тому настрої.

Мені багато, що в ній не сподобалося:

- керування
- графіка
- ЧОРТІВ КВЕСТ З КІНЬМИ, ГОСПОДИ БОЖЕ
- не люблю історії про кохання де вони зустрілися в дитинстві й все життя провели разом (так, для мене це мінус)
- гра зовсім мене не розчулила (а я прям сподівалася на це)

Проте, в ній є і дуже хороші сторони, через які я власне рекомендую цю гру:

+ оливки
+ сюжет дійсно інтригує
+ діалоги гарно передають характери героїв
+ більшість сцен дуже метафоричні й це зроблено по-справжньому красиво
+ ілюстрації атмосферні

Гра не залишила після себе якихось особливо яскравих вражень чи спогадів. Але я все ще гадаю, що вона багатьом може сподобатися. Просто проходьте її в правильному настрої, коли хочеться порефлексувати, посумувати і подумати про буття. Тоді все вийде)

Тут є все, що потрібно для милої забавки:
1. Атмосферна мальовка, яка занурює в чарівний світ казки.
2. Милесенькі персонажі. Вони такі гарнюні, я не можу)
3. Це українська гра! Що ще потрібно для щастя?
4. Цікаві головоломки.
5. Можна заварити чай і потім випити його! Хе-хе ❤️
6. Дуууууже красиві анімації.

Загалом, забавку можна описати одним словом "ЧАРІВНА". Правда це була надто коротка пригода, хотілося ще побродити цим милим лісом)

(Можна навіть за життя)

Начиталася я хороших відгуків про надзвичайний сюжет цієї геніальної гри і, звісно ж, придбала її. Бо немає нічого ціннішого в іграх за хороший сюжет (особисто для мене). Проте, під час проходження я відчула, що мене обманули. Настільки негативних емоцій від якогось продукту я не отримувала давно. Спробую пояснити свої враження, щоб застерегти людей, яким теж може не сподобатися ця історія.

Почну з плюсів, бо вони все ж тут є:
1. Гейм дизайнерські рішення дійсно на висоті. Вони оригінальні, самобутні, підібрані під кожну історію окремо. Власне через них і подаються історії. Це виконано дійсно талановито і, можливо, люди плутають геніальний гейм і левел дизайн із самим наративом...
2. Візуал також хороший і працює досконало над транслюванням історій всіх персонажів. Було дійсно цікаво розглядати будинок, кімнати героїв і те, що про них розповідає оточення. Те яким вони бачили світ. Також, це стосується і візуального оформлення всіх історій. Найбільше мені сподобалися стилізації під комікс й казку. Дійсно красиво й круто.
3. Різноманітність жанрів і атмосфери в одній грі. Це теж було б неймовірно потужно, якби самі історії були хорошими. Але для мене вони такими не були.

Тепер мінуси:
1. Керування героїнею кострубате. Ходить вона дуже повільно. Потім ми розуміємо чому, але це не скасовує самого факту. Для симулятора ходіння де потрібно облазити величезну територію і будівлю — це безперечно проблема.
2. Відсутність базової логіки в історіях. Я можу говорити про це вічно, бо проблем надто багато. Все зшито білими нитками. Фінал ніяк не поєднує все те, що ми побачили й пережили. Всі персонажі померли супер тупими способами і переважно тому, що всі вони тупі. В основному, звісно ж, дорослі які не дивляться за своїми дітьми. Але й дорослі теж вмирали найпридурковатішими способами. Хочеться просто кожному видати премію Дарвіна. Вчинки персонажів настільки дратували, що їх навіть було не шкода. Під час проходження постійно ловила крінжу. Після проходження залишилося одне єдине питання: "ДЛЯ ЧОГО ЦЕ ВСЕ?"
3. Героїня взагалі генійка. В неї вмирає вся родина супер дивним чином. Вони вважають це прокляттям. І що вона робить? Лізе вагітна у закинутий і напіврозвалений будинок і плигає по даху, лазить по вузьких проходах і підвалах. Вона могла б просто спіткнутися, впасти на живіт і сплисти кров'ю, бо її б там ніколи б не знайшли. На допомогу не покличеш. Чи маю я дивуватися, що всі представники цієї родини з видатним інтелектом померли? Для мене це були історії не про фамільне прокляття, а про родинну тупість.
4. Сюжет лінійний, рішень ми не приймаємо. Просто спостерігаємо за тим якими різноманітними й неймовірними способами можуть вмирати люди, якщо сильно постараються.
5. Відсутня логіка світу і родини в цілому. Чомусь чоловіки, що приходили в родину брали прізвище жінок Фінчів. Всі речі, якими не користувалися по 30 років (я можу помилятися з цифрою, бо вже не пам'ятаю, але там дійсно БАГАТО часу минуло) лежать неушкоджені й виглядають так, ніби діти, що померли в 50х-60х просто щойно вийшли з кімнати. Хоча сам будинок розвалюється і чомусь особливо це стосується найновіших його прибудувань. Цікаво виходить. Нічого не розграбовано, все на своїх місцях. Хоча та ж гг потрапила у будинок не маючи ключа. В будинку немає електрики, але там де вона потрібна — вже є. І так по всій історії. В неї безліч білих плям і прогалин.

Підсумок:
Чи філософські ці історії, чи присутні в них метафори над якими можна порозмірковувати? Так. Чи переважають вони над сирим і недопрацьованим наративом? Ні. Звісно, якщо ви любите коли історії залишають більше питань, аніж відповідей і це відчувається для вас, як перевага, то вам може сподобатися. Але коли ви хочете від історій хоча б мінімальної правдоподібності (так, навіть у вигаданих історіях і світах. В них потрібно повірити, щоб прожити ці події) ця гра може вас розчарувати. Тому я б цю гру не рекомендувала.

Це дійсно хороша гра свого часу. Так, вона постаріла у всіх сенсах, проте, олди ще повинні зацінити, а ньюфагам може зайти якщо ви великі поціновувачі всесвіту Відьмака. Для повноцінного знайомства із цим світом перший "Відьмак" — обов'язковий до проходження.

Я проходила двічі. Ще коли не грала у жодну гру серії (що логічно, надаю перевагу починати грати з першої частини) й коли не читала жодну з книг. І вже тоді гра справила на мене приємне враження, хоч і була далеко не новинкою. Я як і Геральт — не розуміла, що відбувається, хто всі ці персонажі, що тут коїться, чому всі мене (його) знають і як там взагалі користуватися цими вашими знаками й зіллями. Тобто, повністю асоціювала себе із головним героєм. Реди дійсно круто обіграли закінчення книжкової саги й дали їй нове життя (хоч втрата пам'яті — це кліше, але гарно опрацьоване кліше — це вже фішка).

Друге проходження, яке відбулося вже після знайомства з наступними іграми серії й прочитання всіх книг було ще кращим. Я вже була відданою фанаткою серії, щиро полюбила першоджерело і як же гріло моє серденько, що гра в багатьох моментах цитує книги. Там буквально були вирізки з тексту, ситуації й персонажі. Хоч і деякою мірою переосмислені, щоб не повторювати один в один (списуй, але щоб не помітили). Проте, на мене це працювало як фансервіс, яким воно й було задумано, бо розробники дійсно люблять цей всесвіт і поставилися до його відтворення з усією відповідальністю. А як же круто було грати саме з українськими субтитрами (шана нашим локалізаторам!), що спиралися на книжковий переклад. Тому не дивлячись на постарілу кострубату графіку гра зберегла свою атмосферу й чарівність.

Багато хто сварить геймплей, але я щиро не розумію чому. Він просто незвичний, проте, на мою особисту думку цілком органічний. До нього варто звикнути й потрапляти у його темп. Мені це вдалося доволі швидко.

Єдине, що здається спірним й абсолютно застарілим — це колекційні картки. Самі по собі вони круті й відмальовані гарно. За відсутності інших досягнень й колекційного інтересу я намагалася зібрати по можливості всі. Мене легко забайтити, щось збирати. Але от спосіб їх досягнення — вже абсолютний крінж. Це буквально купівля перших зустрічних жінок за рукавички\послуги\квіти. Так, і таке можливо, і я певна, що Геральт той ще звабливий шмат відьмака, проте, ці квести треба було або урізати, або цікавіше адаптувати. Ех, але що маємо. Впевнена, що багато хто зі мною не погодиться в цьому питанні.

Але в іншому це дуже крута гра і я щиро бажаю всім насолодитися нею)

Дуже мила гра. Саме те, що потрібно для того, щоб розслабитися і просто насолодитися красивим візуалом. Останній тут є інструментом оповіді. У грі практично відсутній текст, тому можна сміливо купувати гру навіть якщо не знаєте англійської, оскільки українська локалізація тут відсутня. Механіки дуже прості й казуальні, але гарно працюють в контексті самої історії.
Легко здобути всі ачівки, тому підійде тим хто женеться за нагородами. Проте, зважайте, що гра дуже коротенька. Повністю пройти й навіть здобути ачівки можна за півтори години. Реіграбельність відсутня. Хіба, що вам сподобається режим з декоруванням кораблика й метелика, але воно швидко набридає. Раджу брати зі знижкою.