Последние обзоры Damien Finvara

Думав напишу рецензію коли вже пройду гру, але таки хочеться підтримати добрим словом розробників за цей витвір мистецтва і дати хоч якийсь маленький буст для популяризації цього шедевру.

Так... з багами. Так є що виправляти. Але... це не на стільки критичні проблеми і багато з чим можна миритися. Я відповідаю за себе і це те що Я відчуваю граючи в цю гру.

Мені хочеться досліджувати цей світ, зазирати під кожен кущик, відвідувати кожну локацію... Скільки ж їх тут? Вони тут усі! Усі добре знайомі + багато нових не бачених раніше. Це дійсно Сталкер мрії. Те про що колись мріяли сталкери - от би усі локації з трилогії в одну гру. Ось вам! Ще й без завантажень. Дійсно цікавий ігровий світ, який хочеться досліджувати. І чим більше я граю... тим більше хочеться далі проживати цю історію.

Я не люблю вішати якісь ярлики, звання і тд... на когось чи на себе... але тут з впевненістю можу сказати - я ветеран Сталкера. Один з тих хто ше будучи малим грав в Тіні Чорнобиля, потім Чисте Небо... Поклик Прип'яті... потім знов Тіні Чорнобиля і так по колу... десятки, а може і сотні проходжень протягом багатьох років. Я знаю трилогію вздовж і впоперек. Тому як дійсно фанат Сталкера я можу сказати що Сталкер 2 цілком достойне продовження цієї історії. Неймовірні емоції після того як відвідуєш знайомі місця. Ті самі знайомі та рідні місця але... час не шкодує нікого і нічого. Все змінюється і ми змінюємось... Та все ж так приємно присісти на Кордоні біля багаття з пацанами, зїсти ковбаски, послухати смішні НЕ смішні анекдоти і пограти на гітарі. В таких дрібницях і є кайф.

Не буду розписувати про проблеми з оптимізаціями і багами і ось це все. Люди в курсі, люди працюють. Взагалі спокійний за це. Знаю що з часом Сталкер 2 стане цукеркою. Хочу лиш подякувати розробникам за ту працю та любов яку вони вклали в цю гру. Крім атмосфери Зони (яка залишилась збереженою)... додалось дещо більше - самоідентичність...


Гарного полювання сталкери! Бережіть себе... і хай на вашому шляху не буде аномалій... а спавнились би вони лиш на локації "Болота"🖤☢️

Вмикаю музельцевий плейлист з гри та починаю писати*

Отож...

Marvel's Guardians of the Galaxy — відеогра в жанрі пригодницького бойовика, розроблена...

СТОП! СТОП! СТОП!
Ви шо справді думали шо я буду всю цю Вікіпедію вам тут розписувати?!?!

Ок, ок… для чого рецензії? Шоб рекомендувати там... чи не рекомендувати... все оце.
Добре. Давайте бігом:
- Гра класна. Рекомендую. Палець вверх!

Все... а тепер так як я хочу. А хочу я розказати ше одну історію про те як я випадково пройшов гру до кінця. Їйбогу… останнім часом таке дуже рідко трапляється.

Так от. Одного тихого, спокійного, самотнього, можливо похмурого (не пам'ятаю), осіннього вечору... я сидів на підвіконні з філіжаночкою кави в руках, дививсь у вікно, тягнув моцного дзигара, думав про життя і плакав... Це була максимально ванільна обстановочка, не вистачало ше селфі зробити і кинути в історію шоб всі бачили який я дуже ванільний і загадковий.

Та нє… Не так було... ггг, ну ви і цей... слухаєте все підряд. Шоб я і курив?!?!?! Пффффф… ну босяки... повірили ше в таке : )
А все решта впринципі могло б бути...

Але був я собі на роботі, нікого не трогав… аж тут мені пікає телефон. Такий то такий вам надіслав повідомлення у стімі. Привіт... туди-сюди... в мене є ключ до гри Guardians of the Galaxy. Якшо хочеш, віддам чисто за спасибі. І я такий... шооо? вотафак? як це? а шо це? смиииииислі? а так буває? не пойняв...

Зізнаюсь вам... я досі не звик до того шо незнайома особисто людина може так от взяти просто і подарувати мені якусь гру. Через шо трохи і розгубивсь...
Певно в інтернет-циганів яких я зустрічав в стімі потекла б слина від такої халяви та подарунку долі... але ж Дмитро не такий. Я як порядний громадянин перепитав і про всяк випадок уточнив... чи немає кого ближчого, ріднішого для такого подарунку... бо все ж без знижок гра коштує доволі не мало. Але ні... це просто міг бути або я, або будь хто інший в кого ця гра була в списку бажаного. Розказавши про це своєму близькому другові він сказав: - Та ти шоооооо!!! Блііін!!! Крутооо!!! Звичайно не відмовляйся... це ж крута гра!!!
Дмитро почухавши свою макітру вирішив все ж погодитись та прийняти цей жест доброї волі. Якось так і з'явилася в мене ця гра.

При першому запуску я відкрив свою кабіну і потекла слинка від того шо я бачив і чув... Це була така суміш емоцій. Реально аж піцик напрягсі.
СТИЛЬ!!!!!! Тойво олдскульний стиль. Музло! Гарно зроблені персонажі... Те інтро мене з перших секунд закохало в цю гру.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3348252842

Шо ше хочу сказати... до цього я не дивися жодного з фільмів про того єнота і дерев'яного чувака. Бачив тільки огризочки приколів в ютубах, тік таках і інстаграмах... Не сильно я люблю сучасні супергеройські фільми і ту їхню конвеєрність... але ця гра! ця гра прямо своїм ефектом кайфовості змусила мене подивитися усі фільми про Вартових галактики. Мені сподобалось. Дуже. Після перегляду я продовжив проходити гру далі...

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3349292013

Найбільший кайф в цій грі особисто для мене це зовсім не геймплей а озвучка героїв, їхні діалоги та кат сцени. То нашо грати скажете ви? Подивився б відосік...
Та нєєєєє... Для мене гра складається з багатьох факторів, не тільки сам геймплей... який тут до речі трохи вище середнього на мою скромну думку. Спочатку я стартував на найважчому рівні. Думав... пффф... та це ж гра для діток... шоб на єнотика подивилися. А ФІГ ТОБІ ДМИТРО! Як почали мене товкти ті слизняки усілякі то я вже трохи вгомонив свої таланти. Ше й перші декілька розділів намагався грати на клавіатурі з мишкою, 6ляха...то ше ті страждання були. Перейшовши на джойстик (чи геймпад, чи контроллер... не клюйте мене, для мене з дитинства то був джойстик: ) і знизивши трохи складність, стало набагато легше.

https://gtm.you1.cn/sharedfiles/filedetails/?id=3350390894

Герої в фільмах та цій грі відрізняються. Це як герої з паралельної реальності... ті ж пики але трохи з другою історією і деякими відмінностями. В фільмі вони круті... але саме ігрові мені сподобались більше.

В житті за межами стіму роботи ставало більше... вільного часу менше... і мої ігрові сеанси в цю гру уповільнювались. Знаючи дуже добре свій ігровий характер і те шо я часто можу закинути гру і не пройти її до кінця мені стало трохи соромно перед собою... оскільки гра дуже класна, а тут 6ляха Сталкер 2 на носі... і я розуміючи це хотів таки допройти цю історію. Самі бійки з ворогами під кінець вже почали трохи набридати через шо я просто скрутив рівень складності на самий слимачий і останніх розділів 4-5 вже пролітав швидше. Можливо я б насолоджувався більше цією грою якби грав її трішки в інший час... але так співпало шо треба було комп оновлювати, вінду перевстановлювати... одним словом оці цукерково-букетні підготування до Сталкера. Тому так... я вже змушував себе в швидкісному режимі дожати цей мастерпіс до кінця.

Висновок.

Гра дуже крута. Озвучка героїв - пфффф… моя повага. Їхні діалоги - тюююю, витвір мистецтва (якшо ви звичайно не душна зануда і хаваєте такий гумор)
Екшон, гейплей - нічого поганого сказати не можу, але і сильного захвату не було. Звичайні пострілушки на міні-аренах, декілька режимів стрілянини + різні вміння... стандартний набір.

Шось оце пишу і якось здається шо на сумній ноті закінчую.

Нєєєєєєєєєєєєєєєє. Гра дуже хороша. Я ж не всі підряд ігри прохожу до кінця, виключно мастерпіси : )

Саундтреки з гри які грали на фоні поки я писав цей твір шось сі троха заїли*
Плей маркет захотів от саме зараз Ютуб музику оновити. Босяк...

Добре хлопці та дівчєта… і трансформери, автоботи, пінгвіни... квадробобери, квадрокоптери…
Ким би ви не були, щастя вам та здоровля. Я пішов їсти...

Кінець.

А ні... не кінець.
Оцінка грі. Хмммм…
Ну хай буде...

8 єнотів з 10!

Почну з того що гру я ще не пройшов. І навіть не знаю чи пройду її до кінця... така вже особливість мого ігрового характеру. Але зараз не про це... а про те що ця гра надихнула мене знов написати твір.

Так ото шо. Колись давно, за часів царів та богів... грав я годинку чи дві в цю штуку на PS4. Зловив перший раз в гризло його зубатий шланг з рота, трохи мурашки пішли по мозгам... на тому і все. До По Ба Чення! чорний, зубатий баклажан... пішов в дупу!

І ось, через багато років... космічна знижка, ще й + купа усіляких там ДЛС зробили своє діло. Ну 80 гримнів Карл... Це як найдешевша шаурма або трохи більше половини достойної. Вже і компуктір маю, певно на ньому буде краще гратися ніж на PS4. Вирішено... даю другий шанс.

Соу фар соу гуд. Інтро, знайомство з механіками...початок сюжету... і тут я знов зустрічаю перші пизdюлi Ксеноморфовича. Він клоцав мене безжально. І в рот...і в спину... і під столом... і на столі, раком та боком. Та цього разу терпіння мені чогось вистачає не кинути гру після перших смертей. Цікаво...

А ще цікаво що в мене з'явилося бажання знову переглянути фільми про Чужих, так як останні рази я дивився їх дуже давно і мало шо пам'ятаю крім того факту що там було мнясце, куча крові і шланги зубаті з рота які пробивають мізки. А я ж вже дорослий дофіга, мені оце подавай деталі, атмосферу, вайби ці ваші... а не тільки самий екшооон.
Вирішив глянути як там по хронології правильно дивитися і гоууу.

Скажу на перід... я переглянув усі оригінальні фільми про Чужих, включно з приквелами, короткометражками до 40річчя першого фільму та окремі два де вони рамсилися з Хижаками. Хижаки... якщо ви це читаєте, передаю вам привіт! Пацани! Я був за вас! Нравицця оце як ви гризла їм зрізали своїми драпцями.

Так от хронологічно... ті два фільми Хижак+ типу є першими. Фанати серії закидають мене помідорами якщо я скажу що це круті фільми. А я не скажу... тому ховайте свої томати назад в штани. Фільми... скажімо так... ну на разочок, якщо хочеться швидкого екшооону. Окрім як сучаснішої графіки, костюмів і спецефектів... більше ті фільми нічим не цікаві, і я їх виніс би взагалі окремо від свого топу. Так, топу... у мене є тепер свій власний Чужий топ.

Прометей. Дуже подобається цей фільм. Дивився я його певно найбільше разів, більше ніж основні фільми. Фіг зна... просто подобається. Я коли його вперше переглядав то навіть не знав шо цей фільм з Чужими пов'язаний... і такий кайф був побачити під кінець те все, зародження, звідки ноги ростуть. Тому цього разу я не дивився Прометея оскільки пам'ять ще свіжа.

Чужий:Заповіт.
Продовження Прометея. Цікаво. Добре. Розвиток сюжету... я це люблю.Завершення Прометея так сказати.

Чужий.
Дідько! Перший фільм з цього кіновсесвіту. Років 10-15 назад я кляцав його і він мені здався якимось нудним. Але все змінюється. Мені прямо дуже зайшло. Музика, звуки, декорації, костюми... комбінезони людисьок на космічному кораблі, стильні ппц. Та і сюжет... моя повага. Єдиний мінус, але він на стільки не значний... це звичайно перша поява того червлячка з пуза. Але 6ляха... 1979 рік, майте повагу... Це зараз всі розбещені тими спецефектами і графіками... а тоді людиська намагалися все максимально гарно зробити і я уявляю тільки як йобла відпадали в відвідувачів кінотеатрів коли цей фільм вперше презентували, якщо навіть зараз я в захваті. Отож лялькові Чужі... закриємо на це очі і зробимо знижку на те що це все ж 1979 року фільм.

Чужий:Ромул
Найсвіжіший фільм. Тут коротко. Нормально. Не 10 з 10... але нормально.

Чужі.
Другий з оригінальних фільмів. Харош! Стандартна команда космічних мудил з здоровими стволами їдуть трошка стріляв в Чужих. Після цього фільму у мене з'явилося бажання пограти в інші ігри цього всесвіту... оті якісь командос шото там... якась там фаєр тім чи як... ну ви пойняли. Фільм сподобався.

Чужий 3.
Опааааа. І ось він... певно найнудніший для мене серед оригінальних. Наче і сюжет непоганий... але так якось туго він йшов для мене...чи то я спати сильно хотів, таке...

Чужий 4: Воскресіння
Сьогодні зранку доречі дививсі. Ну все...Вже сучасніші технології, вже гарніше знімають, ефекти/костюми... все оце. Знов екшооон, знов космічні мудила з великими стволами трошка бігав, метушивсь, стріляв Чужий, помирав, скиглив... Але Ріплі тут ну мать! Вже максимально прокачана Чужинцями за останні фільми. Сігурні Вівер крута тітка в цьому фільмі. Сподобалось.

Короткометражки.
Немає сенсу їх описувати. Просто собі короткометражки.

Отож. Мій топ:

#5 - Окремі кросовери з Хижаками та короткометражки.
#4 - Чужий 3
#3 - Чужий:Заповіт, Чужий:Ромул
#2 - Прометей, Чужі (2й фільм), Чужий 4:Воскресіння

#1 - Чужий - серед усіх фільмів, той найперший виявився найкращим для мене.

Навіть не знаю нашо вам цей список, але ви його вже прочитали... а вже все, ці дорогоцінні секунди не повернути, так би шось пограли то нє... читаєте тут всяке.

Шо хочу сказати на останок. Дивіцци яка штука... Як цей ланцюжок працює. Знижка на грульку в 80 гримнів робить чудеса. Мені цікаво в це грати, хоч я взагалі не фанат таких ігор типу Аутласта... бігай оце, ховайся. Це чисто повезло що це гра про Чужих : )
Далі шо... Далі захотілось фільми подивитись. Далі шо?
А далі мені захотілось переглянути фільми про Хижаків... А ще! А ще мені захотілось пограти в Старфілд, прікіньте! Космос, станції, скафандри, шикарні та стильні комбези... ов єєє. Але Старфілд я потім колись пограю. Можливо якісь ігри про Хижаків ще гляну. Кіберпанк знов захотілось трішки покляцати. Карочі... Це дало трішки ігрового натхнення.
Я задоволений цією покупкою і певно піду ще троха повмираю від Ксеноморфовича... Не троха, а багато! Граю на тій всратій складності де дихати не можна бо спалить контору відразу, максимальне занурення в геймплей так би мовити : )

Шо ше... А я знаю? Піду шось поїм...

Щастя/Здоровля! Діточок! Онучків! Давайте ріблята... якшо шо, на дроті.

Кінець.

...в якийсь момент я подумав:
-6ляха, Дмитро! зберись... це ж легенькі задачки, логічна послідовність... просто слухай уважно!

І я таки зібравсь і пройшов це діло! А то думав був вже шо я тугий і хотів кидати...

Ще я зрозумів що треба частіше клоцати коротенькі ігри, якісь нові ...а не по 30му колу проходити свої улюблені (дати трохи перепочити стареньким : )

Хороша та приємна гра. Прекрасна, топова озвучка... дуже подобається! Лиш зовсім трохи напрягає біганина... але якщо розібратися куди і для чого бігти - стає все швидше.
О! А ще класно що тут немає шкали здоровля і можна пригати з гори, не боятися зламати собі ноги...

Декілька смішних моментів (а я то думав шо вже старий шоб від такого сміятися... але ні, ще є сміх в сміxуйовницях)
Та дуже класна фраза в кінці гри... про майбутнє\минуле, яку краще вам почути самим пройшовши цю історію.

Шось і оцінки ставити не хочеться. Це просто коротенька, цікава пригода на 1 вечір. Казочка... бубликів в'язочка.
Якщо втомилися захоплювати аванпости в Фар Краях, закривати знаки питання в Відьмаках і збирати 10 шкур вовків, 5 зубів бобрів, 8 печінок горобців для зілля... то ця невеличка історія трошки розвантажить ваш ігровий досвід... і можливо (як от мені)... дасть друге дихання для нових ігор.

Ще раз дякую teti за цей подарунок! Мач повага, соу приємно, вері вдячність!

Все. Буду іти спати...

Кінець.

Трясця його матері!

Працює!
Ця штука працює!

129 українських гримнів це 1 шаурма...
або ж +30 кадрів до улюблених ігор!

Це скарб!
Щастя/Здоровля розробнику!

Ну шо дітки. Розкажу вам ше одну історію про одну з особливих грульок. Особлива бо клоцав я її коли ще був тінігером в школі, мав замість комп'ютера калькулятор і цінував те що запускалось на ньому. Не те що зараз - люди плачуть бо в них не 300 фпс а всього 60. Непоряяяядок. Тю...

Отож. Дві тисячі шЕстий рік. Рік собаки. А також... рік коли вийшов О БЛІ ВІ ОН! ОБЛІВІОН, КАРЛ!
Через рік-два вийшло ще декілька ДЛС. А в 2008 році у мене з'явивсь перший компуктер. Власне тоді я і почав свої пригоди в світі Елдер Скролс. В стилі Джека Горобця заволодів цією грою в торентських морях і пішов її підкоряти.
Я чітко пам'ятаю один кадр в своїй голові, пам'ятаю погоду яка була на дворі коли я то діло вперше клоцав. Пам'ятаю шо батя в сусідній кімнаті телевізор втикав і казав: -Діма! скрути звук або закрий двері!

Я виліз з імперської в'язниці...протопав декілька метрів і вперся в ворота до самого Імперського міста. Шоб я скис! Я до того такого відкритого світу не бачив. Це реально моя перша велика РПГ. В Морровінд я не грав, бо коли її шпілили старші хлопаки, у мене була SEGA і братова ПлауСтатіоне 2 з кількома іграми в подарунок.
Так от. Трохи полазивши по місту я вияснив що деякі локації на карті мені доступні відразу для фаст тревелу. Як я почав літати по тим провінціям... щелепа відвисала від різноманіття міст, ландшафту, а небо... 6ляха-муха! яке ж гарне нічне небо в Облівіоні. Ще в голові є флешбекнутий кадр як я товчу гоблінів в якійсь печері. Лутаю з них пацючі хвости, взуваю залізні рагульні обладунки, приміряю новий сталевий меч. До речі про мечі - в Облівіоні вони шикарні, от чесно. Починаючи з самих простих (за винятком залізного як на мене) усі модельки мечів дуже гарні і деталізовані. Броні та різного лахміття теж багато гарного (але то вже як у кого який смак).

Та і шо треба мені малому дротику? Прийшли зі школи, дурістікой позанімались - гиги-гага... і гайда в Облівіон. Відкритий світ, іди куди хочеш, роби що хочеш, безкінечні форти, печери, міста, табори бандюків, різні храми, святилища, руїни... Я міг годинами клоцати в цю гру. І я клоцав.

Якось одного разу в школі на уроці інформатики в мене і декількох хлопаків почалася розмова з вчителем про ігри. Вчитель був молодий, тож нам було легко про це говорити. Він розказував про Морровінд... у-у-у-у і шо типу Облівіон це продовження. А друг такий каже: - О 6ля! А в мене вдома в ігровому журналі був диск подарунковий і там на ньому є моди до Облівіона, хоч дам?!?!? - Пфффф! братанчик! ше питаєш! Нааааашожжж! тащи сюда!

Там були не якісь лоховські моди, а типу продвинуті, якісні, одобрені кимось там. Мод на відкриті двері в міста. Тобто тепер не потрібно було завантажуватись з локації в локацію... всі міста були відчиненими та без цих переходів з загрузками... і це ще більше покращувало ігровий процес. Був мод на броню для коників. Мод на гарну воду, покращену природу і ще гарніше небо. Мій Облівіон став ще фапабельнішим.

А ДЛС! КАРЛ! ДЛС! Shivering Isles - я досі вважаю одним з найкращих доповнень в ігровій індустрії. Сіріуслі! Я не перебільшую. На той час там були такі анімейшн шо моя повага. Те все діло і досі виглядає шикарно.

Якось давно в більш пьєсдючому віці я понадивлявся летсплеєрів перших і загорівся сам тим ділом. Пробував робити відоси. Але якість була не дуже, комп горів від тих потуг і я закинув все. Згадую зараз і думаю... от колись може. Я ж знаю цю гру вздовж і впоперек. Чисто на розслабоні, для себе... покалякати на фоні і просто розслабитись. Хто зна... мейбі в більш кращий період життя, коли буде більше вільного часу (я сподіваюсь) та і взагалі спокійніше.

Та й таке. Придбав був ліцензію собі в Стімі, пограв трошки, поностальгував... але сучасні ігри падлюки такі забирають всю увагу, ці ваші Балдурси різні, Елден Рінги і решта... Нічо нічо і на вулиці Сіроділу повернеться свято! Час настане!

Оцінку цій грі я не можу давати так як вона дійсно займає дуже і дуже особливе місце в пам'яті та серці, а порівняння її з сучасними іграми... ну ви зрозуміли.
Ця гра або для таких як і я... або для модних чебуречків по 10 - 20 років які хочуть грати в те шо діди грали і бути загадковими на фоні своїх однолітків : )

Чи рекомендую я? Та їйбо! діло ваше... Я просто мав іти спати в 22:00 бо в 5:30 вставати треба... (вже півтори години сну провтикав) то я вирішив 6ляха тут твір на ніч написати. От воно мені треба було? Нашо? Шоб шо? Ай, карамбаааа!


Кінець. Холодець.

- Прокинувся в хатці
- Поїв з казанка
- Вмився в діжці з водою
- Вдів свої найкращі шмотки
- Пішов на ринок
- Купив баті пивка
- Пофліртував з своїм дівчам
- Набив пику якомусь мужику
- Мужик набив пику мені
- Мама відновлює мені HP подорожником
- Покидались з пацанами гівном
- Тікали від місцевої поліції
- Заїбавсь
- Пішов спати
- Прокинувся в хатці, поїв яблучко і булочку
- Пішов рвати кропиву. Пахне.
- Вирішив побавитись Подушив і вирубив з свідомості половину свого села
- Потирив їхні речі. Багатий тепер
- Повзламував скрині. Можу тепер купити ковбаси
- Крім ковбаси і пивка купив баті мішок вугілля
- Покоцав молотком в кузні. Задовбавсь
- Пішов помахав з мужиком дерев'яним мечем Подооообається. Буду бицця як Ґеральт!
- Брудний і в синяках пішов до річечки
- В купальні на березі працюють жіночки. Будуть мити мене
- Пропонували мені "дещо більше"... бешкетниці такі, але не для них моя квітка цвіла
- Підстригся. Тепер перший хлопець на селі. Всі дівчата мої!
- Всенький такий пахнючий пішов в шинок до свого дівча
- Помуркали... Подобається вона мені
- Якісь мужики базарять про політику. Сильно вумні. Нє шоб з пацанами гівном по стінам покидатися...
- Пішов домів
- Захавав морквинку з яблучком і ліг спати
-...
- Прокинувся від диких криків


П.с
Описані вище події - частково ігровий процес, частково художня вигадка автора, частково рідково 🙃


Епілог.

Вперше гру проходив будучи ще зеленим піратом. Потім проходив її ще раз, коли цей шедевр роздавали в Епік Гамес Сторе Фортнайт сак дікс едішн. Ще раз бавився в цю гру вже в Стімі. І буду ще колись проходити її знову. Чудова грулька! Для тих хто любить реалізм і всю цю середньовічну дроч. Мінуси звичайно є. Комусь бойова система складна, комусь з лука важко стріляти, можливо прокачка не зрозуміло як працює. Ху ноуз?!?! Особисто мені атмосфера гри перекриває всі ті мінуси. Дуже чекаю на другу частину. Чесно чесно... Хрест на пузі, шоб я здох 👌

8 поцуплених підштанців з 10

До речі...

Настав час і для негативного відгуку.
Він буде коротким.

Хоч я і люблю Скайрім всім серцем, але...
Ось це фінальне як вони кажуть оновлення... вносить в гру перенасичення контентом. Власне це я відчув на собі. Ну дуже вже багато всього... Тільки ходи і вибивай з квестів ту купу луту, броні і стволів... щоб потім кинути їх в скриню і потопати далі. Може комусь подобається таке, але не мені. Як на мене звичайний легендарі едішн це саме те що потрібно. Базова гра + 2 чи скільки там... 3 ДЛС. Все. Можна грати...

Зима 2015 року.

Перший досвід спільного проживання з дівчиною. Знаєте оце... коли перші місяці всі намагаються бути ангелами? :)
Я робив вигляд що не сильно ігроман, і це так... трішки... ну годинка і все. А вона собі в своєму ноуті шось втикала... якісь відоси, серіали.
І тут з'явився Fallout 4!. І я який до цього пройшов 3 частину і New Vegas... пищав як suchka коли дивився геймплейні відоси в ютубі. Рішення прийнято! Як звичайний пірат того часу... цілком нелегально та безкарно отримую копію гри з інтернетів.

Вона робила вигляд що нічого не помічає і типу все ок. А потім якось каже:
- Нє ну... Дімон. Я тако дивлюсь...1 годинка, ну ок. Дивлюсь 2 годинки сидить. Ну ок. Три... Чотири... П'ять... і я така, Огооо...
- Ой, да? Та я шось і не помітив...

На Новий рік вона мені щось подарувала. Якийсь презент. І! + декілька плакатів на стіну з Fallout 4. До речі якийсь з них досі лежить десь за шафою, а якийсь за пральною машинкою. Ні, це не неповага... просто я робив ремонт, та і вже не актуально було ліпити.

Через декілька років ми розійшлись. Життя буття.

Так само як і з Скайрімом, про Fallout 4 вже все написано. Я лиш хотів написати і згадати ті перші емоції, перші дні коли граєш якусь класну грульку... і яку потім переграєш час від часу. Мені подобається ця гра... і відчуваю що скоро я в неї повернусь. Власне після серіалу який має скоро вийти - знов буде хвиля хайпу і хочеш чи не хочеш а після перегляду повернешся в гру : )

П.с
Марійка! Якщо ти це читаєш...
То цей... Шо ти, старенька...як сама? чи шо...
Але навіть і не уявляю яким чином цей текст може попасти тобі на очі.

Грудень 2011 року.

Молодий Дмитро приїхавши в інститут отримує звістку про те, що сьогодні пари відміняються. Батареї холодні, тепла ніфіга нема...а на дворі тупо Скайрім!
- Ідіть по домам...

...а радів я не через те що занять не буде, а через те що одногрупник приніс мені відеокарту, яка зовсім трохи краща ніж моя... і тепер я зможу запустити на своєму калькуляторі Скайрім на мінімальних налаштуваннях, в звернутому вікні! Щастя та радість! Як мало тоді треба було для цього.
Приїхавши додому я зустрів батьків, які теж приїхали з роботи... бо ну нафіг! Не пам'ятаю що саме тоді було... але було дуже холодно. Холодно і сонячно.
В мене досі кадри в голові... Приблизно 10:00 ранку, я іду до своєї кімнати, а з вікна лупашить яскраве сонячне проміння, батя не вспів ше врубити батареї і в мене з рота йшов пар... І ось я вставляю ту відеокарту в комп, клоцаю на іконку грульки... І! ВОНА ЗАПУСТИЛАСЬ!

Курча мать! Таке буває тільки раз в житті. Схожі емоції я переживав тільки через роки, коли вперше з другом запускали Відьмака 3 на PS4. В нас йобла повідпадали.
СКАЙРІМ! ЦЕ ТУПО СКАЙРІМ! ...і він йшов на моєму калькуляторі. В ті часи якщо було 20 кадрів хоча б і гра просто працювала то в мене було свято. Цілий місяць я шпілив в цю гру. Перші печери, перші битви, перші дракони, перші фусродахи (якими я як виявилось майже і не користувався потім). Це була найкраща гра в яку я грав (думав я тоді).

...аж поки друг не сказав:
- Ну шо там б*ять, давай відеокарту назад бо я шото там в село хочу комп собі завезти і ляляля...

Таким було моє знайомство з Скайрімом. Через деякий час я нашкріб грошенят і придбав собі нову відяху. Тепер я грав Скайрім в повний екран і з високими налаштуваннями.
Описувати цю гру не бачу сенсу. Все що можна було про неї розказати чи показати... давно вже є в інтернетах. Хочеться тільки відмітити що свого часу ця гра задала планку. Для мене так точно...

Гра в яку я повертаюсь кожного року в кінці листопада/на початку грудня. Гра, в якій приємна мені атмосфера. А музика з Скайріму змушує пустити скупу чоловічу сльозинку по моєму писку, або ж зігріти теплом та спокоєм.

Кінець. А хто слухав - молодець.

П.с.
Ніхто з вас не молодець!!! Бо ви читали а не слухали. Кінець : )