Інсталювати Steam
увійти
|
мова
简体中文 (спрощена китайська)
繁體中文 (традиційна китайська)
日本語 (японська)
한국어 (корейська)
ไทย (тайська)
Български (болгарська)
Čeština (чеська)
Dansk (данська)
Deutsch (німецька)
English (англійська)
Español - España (іспанська — Іспанія)
Español - Latinoamérica (іспанська — Латинська Америка)
Ελληνικά (грецька)
Français (французька)
Italiano (італійська)
Bahasa Indonesia (індонезійська)
Magyar (угорська)
Nederlands (нідерландська)
Norsk (норвезька)
Polski (польська)
Português (португальська — Португалія)
Português - Brasil (португальська — Бразилія)
Română (румунська)
Русский (російська)
Suomi (фінська)
Svenska (шведська)
Türkçe (турецька)
Tiếng Việt (в’єтнамська)
Повідомити про проблему з перекладом
Mas aí, daqui a uns dias... você vai me ligar. Querendo tomar aquele café de sempre, querendo me esconder como sempre, querendo me amar só enquanto você pode vulgarizar esse amor. Me querendo no escuro. E eu vou topar. Não porque seja uma idiota, não me dê valor ou não tenha nada melhor pra fazer. Apenas porque você me lembra o mistério da vida. Simplesmente porque é assim que a gente faz com a nossa própria existência: não entendemos nada, mas continuamos insistindo.
⠑⢜⠈⣶⣾⣿⣿⣿⡦⠄⠑⠞⣷⣄
⣴⣿⣿⣿⣿⣿⡏⢠⣶⣦⡀⠈⣿⣦
⣾⣿⣿⣿⣿⡿⠟⠁⡏⢿⣿⣷ ⢹⣿⣧
⢿⣿⣿⠟⢡⣶⣄ ⢃ ⡠⠊ ⣸⣿⣿⣧
⠻⠁ ⠑⡤⠃ ⠁ ⠘⣿⣿⣿⣿
⢀⣑⠼⠤⢤⠊⢀⣾⣿⣿⣿⡇
⡔ ⡇ ⡎ ⣿⠿⣫⣿⣿⡇
⡇ ⢠⠁⡠⣇ ⣾⣿⣿⠟⠅
⢣ ⠈⠁ ⡸ ⠻⠟⠁ ⠈⠂⢄
⠑⠒⠒⢁⠃ ⢸ ⢀⠊⠉⠉⠁ ⠈⠢
⢀⠃ ⠏⠢⡈⢄ ⣆⣀⣤⣶⣶⣶⣦⣄
⡠⠁ ⣌⠔⠂⠉⠢⣑⠤⠤ ⠚⢌⠉⠲⢶⣦⠙⣿⣿⣷
⢔⣀⣀⣀⣰⠁ ⡐⠁ ⡠⠒⠉ ⣀⣤⣾⡿ ⣿⣿⡿
⠈⠒⠂⠉⠁⢇⣀⠤⠄⠃⣠⣶⣿⣿⣿⣟⣉⣀⣾⣿⠋