https://www.youtube.com/watch?v=v-46tRDsAUg
https://www.youtube.com/watch?v=MURXMYfwBhk
https://www.youtube.com/watch?v=tDJUN_7Kf5g
https://www.youtube.com/watch?v=H4PhfjazhWA
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Ви знаєте, що сьогодні річниця трагічних подій у центрі Києва.
https://youtu.be/fkFjNGx-Rno
З приводу цих подій я хочу показати вам мій новий вірш, що присвячений всім загиблим і постраждалим тоді людям.

Київ у вогні
Горить Київ у вогні,
Душами палає,
Люди гибли не одні -
Правду цю він знає,
Правду цю він бачив, відчував
Усіх нескорених людей.
Злий каратель вирок карбував,
Душі забирав батьків і їх дітей.

Вибивали очі, били, катували,
Все у них забрали!
Не зламали волю!
Покалічили лиш тіло і знищили долю,
Та зостався їхній дух,
Він привів життя у рух.

Перемога посміхнулась -
Вистояли люди.
Йшли до щастя, та спідкнулись...
Кращого не буде.
Люди гибли тисячами.
Коштувало цього?
Прийшли нові, такі ж самі керувати нами!
Щось змінилося? Нічого...

Сьогодні, як відомо 1 вересня. Тому я вітаю всіх з днем знань і приходом осені. Для тих людей, хто не дуже любить цю пору року, та для тих, косу вона до вподоби я написав вірш:

Осінь
Осіння пісня знову тут лунає,
І знов вона вже серце крає.
До долу знову лист іде,
Він на повітрі сам бреде.
І на душі тепер печаль.
Душа йде у самотню даль...

Всі знов беручи всю рутину,
Сидять в печальну цю годину,
І зріють сумно цю картину...

Твій час іще тут не настав!
Недавно літні дні листав...
Прийшла зненацька знову ти-
Тепер в житті нема мети.
Є лиш печаль, гнітючість вічна;
Моя самотність тут всебічна.

Чому несеш ти самотину,
Немов свою одну дитину?
Чом смуток зичиш мені ти?
Нема у тебе доброти!

О осінь, золото моє,
Що лиш страждання надає!
Прийди ще раз не треба волі.
Мені душевної лиш болі,
Як завжди. знову ти даси,
Будь ласка, щастя принеси...

Виконуємо обіцяне, а саме публікуємо вірші нашого найактивнішого учасника http://gtm.you1.cn/id/alexEk20

***
Втома, біль, страждання,
занепокоєння душевне та поневіряння.
Все це з вечора до рання,
переслідує, мов покарання.

Життя важке, життя стражденне,
Воно нестерпне і нужденне,
Людей страждання скрізь щоденне,
Воно важке, непримиренне.

І всі ці муки тут тепер,
Зі мною завжди, та не вмер,
Мій дух іще і жити буде,
Піде і знайде він тих люде,

Що віднайдуть той сенс життя.
Чи це постійне каяття?
А чи безглузде це буття?
Та вже назад немає вороття.

Іти вперед, та перешкоди всі долати,
Щоб істину свого буття пізнати.
І якщо доля всеж буде карати,
То треба жити, не вмирати,
Відпір всім труднощам давати!

ГЕРОЙ

Я не загинув, я живу.
Поліг я лише тілом,
І цим я еру розпочав нову,
Що починається лиш ділом!

Я не помер, я лиш упав.
Я зупинився, вже не йду.
Я Богу душу лиш віддав,
І спокій тільки я знайду.

На полі бою я заснув,
Та в спогадах залишусь я!
Мій дух на світло помайнув,
І кров пролилася моя.

Ні не помер, я ще живу!
В серцях я жити буду,
І я дітей-сиріт, вдову!
Ніколи не забуду!


Присвячено бійцям АТО


https://www.youtube.com/watch?v=UAqZVUFhHFw

Що читаємо? Цього разу вашій увазі присвячується один з віршів нашого учасника. Віршів у нього немало і слід підтримати талановитого геймера.
Більше віршів нашого поета стіму можна знайти в групі і вони теж будуть згодом опубліковані.

Ми йдемо по лісі незнання,
І ,хоч, маючи бажання
Щось поміняти і зробити,
Та все виходить глибше яму рити.
Все пруть повсюди москалі прокляті,
І чинять тут погром у хаті!
В країні нашій цій стражденній,
Де наш живе народ нужденний.
Розруха зараз і безсилля
Панує тепер скрізь насилля.
А що ж робити нам тепер?
Народ наш поки не помер,
Але цей час вже наближає
Хіба країна долю має?
Поки від рук тільки ридає
Цих проклятущих москалів,
Неначе тих дурних кролів.
Але потрібно вірити у краще ,
Хоч далі буде нам ще важче...

Автор http://gtm.you1.cn/id/hjtfhghjhj